Рамизес инструкция по применению цена в украине - Instruktiruem.top - инструкции по эксплуатации и многое другое

Действующее вещество: ramipril;

1 таблетка содержит рамиприла 1,25 мг или 2,5 мг, 5 мг или 10 мг

Вспомогательные вещества:

таблетки по 1,25 мг : натрия гидрокарбонат, лактоза, натрия кроскармеллоза, крахмал кукурузный 1500, магния стеарат
таблетки по 2,5 мг натрия гидрокарбонат, лактоза, натрия кроскармеллоза, крахмал кукурузный 1500, магния стеарат, железа оксид желтый (Е172)
таблетки по 5 мг натрия гидрокарбонат, лактоза, натрия кроскармеллоза, крахмал кукурузный 1500, магния стеарат, железа оксид желтый (Е172), железа оксид красный (Е172)
таблетки по 10 мг : натрия гидрокарбонат, лактоза, натрия кроскармеллоза, крахмал кукурузный 1500, магния стеарат.

Таблетки.

Основные физико-химические свойства:

таблетки по 1,25 мг : таблетки плоскоцилиндрической формы, белого или почти белого цвета с фаской, со слабым специфическим запахом или без запаха. На поверхности таблеток допускается незначительная мраморность
таблетки по 2,5 мг таблетки плоскоцилиндрической формы, светло-желтого цвета с фаской и риской, со слабым специфическим запахом или без запаха. На поверхности таблеток допускаются незначительные вкрапления и мраморность
таблетки по 5 мг таблетки плоскоцилиндрической формы, светло-розового цвета с фаской и риской, со слабым специфическим запахом или без запаха. На поверхности таблеток допускаются незначительные вкрапления и мраморность
таблетки по 10 мг : таблетки плоскоцилиндрической формы, белого или почти белого цвета с фаской и риской, со слабым специфическим запахом или без запаха. На поверхности таблеток допускается незначительная мраморность.

Ингибиторы АПФ (АПФ), монокомпонентных. Рамиприл. Код АТХ С09А А05.

Фармакологические.

Рамизес — гипотензивное средство, ингибитор АПФ. Подавляя синтез ангиотензина II, препарат снижает его сосудосуживающим действием и стимулирующее влияние на секрецию альдостерона. Повышает активность ренина в плазме, а также ингибирует метаболизм брадикинина.

Прием рамиприла вызывает заметное снижение сопротивления периферических артерий. В общем почечный плазмотик и скорость клубочковой фильтрации существенно не изменяются.

Введение рамиприла пациентам с артериальной гипертензией приводит к снижению артериального давления в положении лежа и стоя, без компенсаторного роста частоты сердечных сокращений.

У большинства пациентов антигипертензивный эффект после перорального приема однократной дозы проявляется через 1-2 часа. Максимальный эффект однократной дозы, как правило, достигается через 3-6 часов и обычно длится 24 часа.

Максимальный антигипертензивный эффект при длительном лечении рамиприлом наблюдается через 3-4 недели. При длительной терапии он сохраняется в течение 2 лет.

В ответ на резкое прекращение приема рамиприла не происходит быстрого и сильного повышения артериального давления.

У пациентов с клиническими проявлениями сердечной недостаточности, лечение которых начинали через 3-10 дней после острого инфаркта миокарда, рамиприл снижал риск летальности на 27% по сравнению с плацебо. Также было выявлено снижение других рисков, включая риск неожиданной смерти (на 30%) и риск прогрессирования болезни к развитию серьезной / стойкой сердечной недостаточности (на 23%). Кроме того, на 26% уменьшалась вероятность поздней госпитализации из-за сердечной недостаточности.

У пациентов с недиабетической или диабетической явной нефропатией рамиприл снижает скорость прогрессии почечной недостаточности и наступления конечной стадии почечной недостаточности, и вследствие этого — потребность в проведении диализа или трансплантации почки. У пациентов, имеющих недиабетическая или диабетической начальную нефропатией рамиприл уменьшает выведение альбумина.

У пациентов, имеющих повышенный сердечно-сосудистый риск из-за наличия заболеваний сосудов или сахарного диабета, рамиприл снижает частоту наступления инфаркта миокарда, инсульта или сердечно-сосудистой смерти. Кроме того, рамиприл уменьшает общую летальность и возникновения потребности в реваскуляризации, а также задерживает возникновение и прогрессию застойной сердечной недостаточности. Рамиприл снижает риск развития нефропатии в общей группе пациентов, больных диабетом. Рамиприл также существенно уменьшает частоту возникновения микроальбуминурии. Такие эффекты наблюдались у пациентов как с артериальной гипертензией, так и с нормотензией.

Фармакокинетика.

Пресистемный метаболизм рамиприла с образованием активного метаболита рамиприлата происходит в печени. Кроме такой активации с образованием рамиприлата, рамиприл глюкуронизуеться и превращается в рамиприл дикетопиперазин (эфир). Рамиприлат также глюкуронизуеться и превращается в рамиприлат дикетопиперазин (кислоту).

Биодоступность рамиприлата после перорального приема 2,5 мг и 5 мг рамиприла составляет примерно 45%. Установлено, что рамиприл проникает в грудное молоко.

Рамиприл быстро абсорбируется после перорального приема. Абсорбция рамиприла составляет не менее 56%. Прием рамиприла вместе с пищей не выявил значительного влияния на абсорбцию.

Максимальная плазменная концентрация рамиприла достигается через 1:00 после перорального приема. Период полувыведения рамиприла составляет примерно 1:00. Максимальная концентрация рамиприлата в плазме крови наблюдается между 2 и 4:00 после приема рамиприла.

Снижение концентрации рамиприлата в плазме крови происходит за несколько фаз. Полупериод начальной фазы распределения и элиминации составляет примерно 3:00. После этого наступает переходная фаза (с полувыведения около 15 часов), а затем — конечная фаза, во время которой плазменные концентрации рамиприлата очень низки, с полувыведения примерно 4-5 дней.

Наличие конечной фазы обусловлена медленной диссоциацией рамиприлата из ближнего, но насыщенного связи с АПФ.

Несмотря на длительную конечную фазу вывода, после однократного применения рамиприла в дозе 2,5 мг и выше стационарное состояние достигается уже через 4 дня. После многократного приема «эффективный» период полувыведения, в зависимости от дозы, составляет 13-17 часов. Период напивдисоциации рамиприлата с АПФ — 10,7 часа, что свидетельствует о высокой активности.

Связывание рамиприла и рамиприлата с белками плазмы составляет около 73% и 56% соответственно.

У здоровых добровольцев в возрасте от 65 до 76 лет кинетика рамиприла и рамиприлата подобна той, что наблюдается у молодых здоровых добровольцев.

При сниженной функции почек выведение рамиприлата уменьшается, почечный клиренс рамиприлата снижается пропорционально клиренсу креатинина. Это приводит к повышению плазменных концентраций рамиприлата, которые снижаются значительно медленнее, чем у лиц с нормальной функцией почек.

При введении высоких доз (10 мг), при нарушении функции печени преобразования рамиприла в рамиприлат происходит позже, плазменные концентрации рамиприла возрастают и вывода рамиприлата замедляется.

Так же, как и у здоровых добровольцев и пациентов с артериальной гипертензией, после приема 5 мг рамиприла 1 раз в сутки в течение 2 недель у пациентов с застойной сердечной недостаточностью значительной кумуляции рамиприла и рамиприлата не наблюдалось.

Лечение артериальной гипертензии.

Профилактика сердечно-сосудистых заболеваний: снижение сердечно-сосудистой заболеваемости и летальности у пациентов с:

выраженным сердечно-сосудистым заболеваниям атеротромботического генеза (наличие в анамнезе ишемической болезни сердца или инсульта или заболевания периферических сосудов)
диабетом, имеют по меньшей мере один фактор сердечно-сосудистого риска.

Лечение заболевания почек

начальная клубочковая диабетическая нефропатия, о которой свидетельствует наличие микроальбуминурии;
выраженная клубочковая диабетическая нефропатия, о которой свидетельствует наличие макропротеинурии, у пациентов, имеющих по меньшей мере один фактор сердечно-сосудистого риска (см. раздел «Фармакологические свойства»);
выраженная клубочковая недиабетическая нефропатия, о которой свидетельствует наличие макропротеинурии ≥ 3 г / сут.

Лечение сердечной недостаточности, сопровождающейся клиническими проявлениями.

Вторичная профилактика после перенесенного острого инфаркта миокарда: уменьшение летальности при острой стадии инфаркта миокарда у пациентов с клиническими признаками сердечной недостаточности при начале лечения более чем через 48 часов после возникновения острого инфаркта миокарда.

Повышенная чувствительность к действующему веществу или к любому из вспомогательных веществ, входящих в состав препарата, или другим ингибиторам АПФ.

Беременные или женщины, планирующие забеременеть (см. Раздел «Применение в период беременности или кормления грудью»).

Наличие в анамнезе ангионевротического отека (наследственного, идиопатического или ранее перенесенного на фоне применения ингибиторов АПФ или антагонистов рецепторов ангиотензина II).

Значительный двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз почечной артерии при наличии единственной почки.

Рамиприл не следует применять пациентам с артериальной гипотонией или гемодинамически нестабильными состояниями.

Не следует применять вместе с препаратами, содержащими алискирен, пациентам с сахарным диабетом или умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (СКФ <60 мл / мин).

Необходимо избегать одновременного применения ингибиторов АПФ и экстракорпоральных методов лечения, которые приводят к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями, поскольку такое применение может привести к анафилактических реакций тяжелой степени. Такие экстракорпоральных методов лечения включают диализ или гемофильтрации с использованием определенных мембран с высокой гидравлической проницаемостью (например полиакрилонитриловых) и аферез липопротеидов низкой плотности с применением декстрана сульфата.

Противопоказаны комбинации. Методы экстракорпоральной терапии, в результате которых происходит контакт крови с отрицательно заряженными поверхностями, такие как диализ или гемофильтрация с использованием определенных мембран с высокой интенсивностью потока (например мембран из полиакрилонитрила) и аферез липопротеинов низкой плотности с применением декстрана сульфата — учитывая повышенный риск развития тяжелых анафилактических реакций (см. раздел «Противопоказания»). Если такое лечение необходимо, следует рассмотреть вопрос об использовании другой диализной мембраны или применения другого класса антигипертензивных средств.

Комбинированное применение препарата Рамизес с лекарственными средствами, содержащими алискирен, противопоказано пациентам с сахарным диабетом или тяжелыми нарушениями функции почек и не рекомендуется другим категориям пациентов (см. Разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»).

Комбинации, требующие мер.

Соли калия, гепарин, калийсберегающие диуретики и другие активные вещества, увеличивающие уровень калия в плазме крови (включая антагонисты ангиотензина II, триметоприм, такролимус, циклоспорин). Может возникнуть гиперкалиемия, поэтому нужно тщательно контролировать уровень калия в плазме крови.

Антигипертензивные лекарственные средства (например диуретики) и другие вещества, способные снижать артериальное давление (например нитраты, трициклические антидепрессанты, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин ). Следует ожидать увеличения риска возникновения артериальной гипотензии (см. Раздел «Особенности применения» относительно диуретиков).

Вазопрессорные симпатомиметики и другие вещества (например изопротеренол, добутамин, допамин, эпинефрин), которые могут уменьшить антигипертензивный эффект препарата Рамизес . Рекомендуется тщательно контролировать артериальное давление.

Аллопуринол, иммунодепрессанты, кортикостероиды, прокаинамид, цитостатики и другие вещества, которые могут вызывать изменения картины крови. Повышенная вероятность возникновения гематологических реакций (см. Раздел «Особенности применения»).

Соли лития. Ингибиторы АПФ могут уменьшить выведение лития, что может привести к увеличению токсичности лития. Необходимо тщательно контролировать уровень лития.

Противодиабетические средства, включая инсулин. Могут возникнуть гипогликемические реакции. Рекомендуется тщательно контролировать уровень глюкозы в крови.

Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) и ацетилсалициловая кислота. Ожидается снижение антигипертензивного эффекта препарата Рамизес. Более того, одновременное применение ингибиторов АПФ и НПВП сопровождается повышенным риском ухудшения функции почек и увеличением уровня калия в крови.

Соль. При избыточном потреблении соли возможно ослабление гипотензивного эффекта препарата.

Специфическая гипосенсибилизация. Вследствие ингибирования АПФ возрастает вероятность возникновения и тяжесть анафилактических и анафилактоидных реакций на яд насекомых. Считается, что такой эффект может также наблюдаться и по другим аллергенам.

Особые категории пациентов.

Двойная блокада ренин-ангиотензин-с помощью лекарственных средств, содержащих алискирен.

Двойная блокада ренин-ангиотензин-путем комбинированного применения препарата Рамизес и алискиреном не рекомендуется, поскольку при этом существует повышенный риск развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и возникновения изменений в функции почек.

Пациентам с сахарным диабетом или нарушениями функции почек (СКФ <60 мл / мин) комбинированное применение препарата Рамизес и алискиреном противопоказано.

Пациенты, у которых существует особый риск возникновения артериальной гипотензии.

Пациенты со значительным повышением активности ренин-ангиотензин-. У пациентов со значительным повышением активности ренин-ангиотензин-существует риск внезапного значительного снижения артериального давления и ухудшение функции почек вследствие угнетения АПФ, особенно если ингибитор АПФ или сопутствующий диуретик назначают впервые или впервые повышают дозу. Существенного повышения активности ренин-ангиотензин-, требующее медицинского наблюдения, в том числе постоянного контроля артериального давления, можно ожидать, например, для пациентов:

с тяжелой артериальной гипертензией;
с декомпенсированной застойной сердечной недостаточностью
с гемодинамически значимой препятствием для притока или оттока крови из левого желудочка (например со стенозом аортального или митрального клапана)
с односторонним стенозом почечной артерии при наличии второй функционирующей почки
в которых существует или может развиться недостаток жидкости или электролитов (включая тех, кто получает диуретики);
с циррозом печени и / или асцитом;
которым выполняют обширные хирургические вмешательства или во время анестезии с применением препаратов, вызывающих артериальной гипотензии.

Как правило, рекомендуется провести коррекцию дегидратации, гиповолемии или недостатка электролитов до начала лечения (однако для пациентов с сердечной недостаточностью такие корректирующие меры следует тщательно взвесить относительно риска возникновения перегрузки объемом).

У пациентов с нарушениями функции печени ответ на лечение препаратом Рамизес может быть либо усиленной или уменьшенной. Кроме того, у пациентов с тяжелым циррозом печени, который сопровождается отеками и / или асцитом, активность ренин-ангиотензиновой системы может быть существенно повышенной; поэтому во время лечения этих больных необходимо проявлять особую осторожность.

Транзиторная или персистирующая сердечная недостаточность после инфаркта миокарда.

Пациенты, у которых существует риск возникновения сердечной или церебральной ишемии в случае острой артериальной гипотензии. В начальной фазе лечения требуется особый медицинский контроль.

Пациенты пожилого возраста. См. раздел «Способ применения и дозы».

Хирургическое вмешательство. Если это возможно, лечение ингибиторами АПФ, такими как рамиприл, следует прекратить за 1 день до проведения хирургического вмешательства.

Контроль функции почек. Функцию почек нужно оценивать до и во время проведения лечения и корректировать дозу, особенно в первые недели лечения. Особенно тщательный контроль нужен пациентам с нарушением функции почек (см. Раздел «Способ применения и дозы»). Существует риск ухудшения функции почек, особенно у пациентов с застойной сердечной недостаточностью или после пересадки почки.

Ангионевротический отек. У пациентов, получавших ингибиторы АПФ, включая рамиприл, наблюдался ангионевротический отек (см. Раздел «Побочные реакции»). В случае развития ангионевротического отека прием препарата Рамизес следует прекратить. Нужно немедленно начать неотложную терапию. Пациент должен находиться под медицинским наблюдением в течение по меньшей мере 12-24 часов и может быть выписан после полного исчезновения симптомов.

У пациентов, получавших ингибиторы АПФ, включая Рамизес, наблюдались случаи ангионевротического отека кишечника (см. Раздел «Побочные реакции»). Эти пациенты жаловались на боль в животе (с тошнотой / рвотой или без них).

Анафилактические реакции во время десенсибилизации. При применении ингибиторов АПФ вероятность возникновения и тяжесть анафилактических и анафилактоидных реакций на яд насекомых и другие аллергены увеличивается. Перед проведением десенсибилизации следует временно прекратить прием препарата Рамизес.

Гиперкалиемия. У некоторых пациентов, которые получали ингибиторы АПФ, включая препарат Рамизес, наблюдалось возникновение гиперкалиемии. В группу риска возникновения гиперкалиемии относятся пациенты с почечной недостаточностью, пациенты в возрасте от 70 лет, пациенты с неконтролируемым сахарным диабетом, пациенты, которые принимают соли калия, калийсберегающие диуретики, а также другие активные вещества, повышающие содержание калия в плазме крови, или пациенты с такими состояниями как дегидратация, острая сердечная декомпенсация, метаболический ацидоз. Если совместное применение вышеупомянутых препаратов считается целесообразным, то рекомендуется регулярно контролировать уровень калия в плазме крови (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Нейтропения / агранулоцитоз. Случаи нейтропении / агранулоцитоза, а также тромбоцитопении и анемии наблюдались редко. Также сообщалось об угнетении функции костного мозга. С целью выявления возможной лейкопении рекомендуется контролировать количество лейкоцитов в крови. Более частый контроль желательно проводить в начале лечения и пациентов с нарушенной функцией почек, сопутствующим коллагенозом (например системной красной волчанкой или склеродермией) или теми, кто принимает другие лекарственные средства, которые могут вызвать изменения картины крови (см. Разделы «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий »и« Побочные реакции »).

Этнические различия. Ингибиторы АПФ чаще вызывают ангионевротический отек у пациентов негроидной расы, чем у представителей других рас. Как и в других ингибиторов АПФ, гипотензивное действие рамиприла может быть менее выраженной у пациентов негроидной расы по сравнению с представителями других рас. Это может быть обусловлено тем, что у пациентов негроидной расы с артериальной гипертензией чаще наблюдается артериальная гипертензия с низкой активностью ренина.

Кашель. При применении ингибиторов АПФ сообщалось о возникновении кашля. Характерно, что кашель непродуктивный, длительный и исчезает после прекращения терапии. При дифференциальной диагностике кашля следует помнить о возможности возникновения кашля вследствие применения ингибиторов АПФ.

Препарат содержит лактозу, поэтому его не следует назначать пациентам с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, дефицитом лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции.

Беременность. Препарат Рамизес не должен применяться беременными или женщинами, которые планируют забеременеть. Если во время лечения лекарственным средством подтверждается беременность, его применение необходимо немедленно прекратить и заменить другим лекарственным средством, разрешенным к применению у беременных.

Кормления грудью. Из-за нехватки информации по применению рамиприла во время кормления грудью не рекомендуется назначать этот препарат женщинам, которые кормят грудью, и желательно отдавать предпочтение другим лекарственным средствам, применение которых во время лактации является более безопасным, особенно при грудном вскармливании новорожденных или недоношенных младенцев.

Некоторые побочные эффекты (например некоторые симптомы снижения артериального давления, в частности головокружение) могут негативно влиять на способность пациента концентрировать внимание и скорость психомоторных реакций, особенно в начале лечения или при переходе с лечения другими препаратами. После приема первой дозы или дальнейшего повышения дозы нежелательно управлять автотранспортом или другими механизмами в течение нескольких часов.

Препарат для перорального применения.

Препарат Рамизес рекомендуется принимать ежедневно в одно и то же время. Препарат можно принимать до, во время и после еды, поскольку прием пищи не влияет на биодоступность препарата. Таблетки Рамизес следует глотать целиком, запивая водой. Их нельзя разжевывать или измельчать.

Взрослые.

Пациенты, диуретики. В начале лечения Рамизес может возникать артериальная гипотензия, развитие которой является более вероятным у пациентов, которые одновременно получают диуретики. В таких случаях рекомендуется проявлять осторожность, поскольку у этих пациентов возможно снижение ОЦК и / или количества электролитов.

Желательно прекратить применение диуретика за 2-3 дня до начала лечения Рамизес, если это возможно (см. Раздел «Особенности применения»).

У пациентов с артериальной гипертензией, которым нельзя отменить диуретик, препарат Рамизес следует начинать с дозы 1,25 мг. Следует тщательно контролировать функцию почек и уровень калия в крови. Дальнейшее дозирования Рамизес следует корректировать в зависимости от целевого уровня артериального давления.

Артериальная гипертензия .

Дозу следует подбирать индивидуально, в зависимости от особенностей состояния пациента (см. Раздел «Особенности применения») и результатов контрольных измерений артериального давления. Рамизес можно применять в виде монотерапии или в комбинации с другими классами антигипертензивных лекарственных средств.

Начальная доза. Лечение препаратом Рамизес следует начинать постепенно, с рекомендуемой начальной дозы 2,5 мг в сутки.

У пациентов со значительной активацией ренин-ангиотензин-после приема начальной дозы может возникать значительное снижение артериального давления. Для таких пациентов рекомендуемая доза составляет 1,25 мг, а их лечение нужно начинать под контролем.

Титрования дозы и поддерживающая доза. Дозу можно удваивать каждые 2-4 недели до достижения целевого уровня артериального давления максимальная доза Рамизес составляет 10 мг в сутки. Как правило, препарат принимать 1 раз в сутки.

Профилактика сердечно-сосудистых заболеваний .

Начальная доза. Рекомендованная начальная доза препарата Рамизес составляет 2,5 мг 1 раз в сутки.

Титрования дозы и поддерживающая доза. В зависимости от индивидуальной переносимости препарата дозу следует постепенно увеличивать. Рекомендуется удвоить дозу через 1-2 недели лечения, а затем — через 2-3 недели — увеличить ее до целевой поддерживающей дозы 10 мг 1 раз в сутки (также см. Приведенную выше информацию относительно дозирования препарата для пациентов, получающих диуретики).

Лечение заболевания почек .

У пациентов с диабетом и микроальбуминурией .

Начальная доза. Рекомендованная начальная доза препарата Рамизес составляет 1,25 мг 1 раз в сутки.

Титрования дозы и поддерживающая доза. В зависимости от индивидуальной переносимости препарата при дальнейшем лечении дозу увеличивают. Через 2 недели лечения суточную дозу рекомендуется удвоить до 2,5 мг, а затем до 5 мг через 2 недели лечения.

У пациентов с диабетом и не менее одним фактором сердечно-сосудистого риска .

Начальная доза. Рекомендованная начальная доза препарата Рамизес составляет 2,5 мг 1 раз в сутки.

Титрования дозы и поддерживающая доза. В зависимости от индивидуальной переносимости препарата при дальнейшем лечении дозу увеличивают. Через 1-2 недели лечения суточную дозу Рамизес рекомендуется удвоить до 5 мг, а затем до 10 мг через 2-3 недели лечения. Целевая суточная доза составляет 10 мг.

У пациентов с недиабетической нефропатией, о которой свидетельствует наличие макропротеинурии ≥ 3 г / сут .

Начальная доза. Рекомендованная начальная доза препарата Рамизес составляет 1,25 мг 1 раз в сутки.

Титрования дозы и поддерживающая доза. В зависимости от индивидуальной переносимости пациентом препарата при дальнейшем лечении дозу следует увеличивать. Через 2 недели лечения суточную дозу рекомендуется удвоить до 2,5 мг, а затем до 5 мг через 2 недели лечения.

Сердечная недостаточность с клиническими проявлениями.

Начальная доза. Для пациентов, состояние которых стабилизировалось после лечения диуретиками, рекомендуемая начальная доза составляет 1,25 мг в сутки.

Титрования дозы и поддерживающая доза. Дозу Рамизес следует титровать путем ее удвоения каждые 1-2 недели до достижения максимальной суточной дозы 10 мг. Желательно распределить дозу на 2 приема.

Вторичная профилактика после перенесенного острого инфаркта миокарда при наличии сердечной недостаточности .

Начальная доза. Через 48 часов после возникновения инфаркта миокарда пациентам, состояние которых клинически и гемодинамически стабильным, следует назначать начальную дозу 2,5 мг 2 раза в сутки в течение 3 дней. Если начальная доза 2,5 мг переносится плохо, тогда следует применять дозу 1,25 мг 2 раза в сутки в течение 2 дней с последующим повышением до 2,5 мг и 5 мг 2 раза в сутки. Если дозу можно повысить до 2,5 мг 2 раза в сутки, лечение следует отменить (также см. Приведенную выше информацию относительно дозирования препарата для пациентов, получающих диуретики).

Титрования дозы и поддерживающая доза. В дальнейшем суточную дозу повышать путем ее удвоения с интервалом в 1-3 дня до достижения целевой поддерживающей дозы 5 мг 2 раза в сутки. Когда это возможно, поддерживающую дозу распределять на 2 приема. Если дозу можно повысить до 2,5 мг 2 раза в сутки, лечение следует отменить. Опыта лечения пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью (IV ФК по классификации NYHA) сразу после инфаркта миокарда все еще недостаточно. Если все же принято решение о лечении таких больных препаратом, рекомендуется начинать терапию с дозы 1,25 мг 1 раз в сутки и любое ее увеличение проводить с чрезвычайной осторожностью.

Особые категории пациентов.

Пациенты с нарушением функции почек. Суточная доза для пациентов с нарушением функции почек зависит от показателя клиренса креатинина:

если клиренс креатинина ≥ 60 мл / мин, необходимости в коррекции начальной дозы (2,5 мг / сут) нет, а максимальная суточная доза составляет 10 мг
если клиренс креатинина 30-60 мл / мин, необходимости в коррекции начальной дозы (2,5 мг / сут) нет, а максимальная суточная доза составляет 5 мг
если клиренс креатинина 10-30 мл / мин, начальная суточная доза составляет 1,25 мг / сут, а максимальная суточная доза — 5 мг
; пациенты с артериальной гипертензией, находящихся на гемодиализе : при гемодиализе рамиприл выводится незначительно; начальная доза составляет 1,25 мг, а максимальная суточная доза — 5 мг препарат следует принимать через несколько часов после проведения сеанса гемодиализа.

Пациенты с нарушением функции печени . Лечение препаратом Рамизес пациентов с нарушениями функции печени следует начинать под тщательным контролем, а максимальная суточная доза таких случаях должна составлять 2,5 мг.

Пациенты пожилого возраста. Начальная доза должна быть ниже, а дальнейшее титрование дозы следует осуществлять более постепенно, учитывая высокую вероятность возникновения побочных эффектов, особенно в очень старых и немощных пациентов. В таких случаях следует назначать более низкую начальную дозу — 1,25 мг рамиприла.

Препарат Рамизес не рекомендуется применять детям, поскольку данных об эффективности и безопасности этого препарата для таких пациентов недостаточно.

Симптомами, связанными с передозировкой ингибиторов АПФ, могут быть чрезмерная периферическая вазодилатация (с выраженной артериальной гипотензии, шоком), брадикардия, нарушение электролитного баланса и почечная недостаточность. По состоянию пациента следует тщательно наблюдать и проводить симптоматическую и поддерживающую терапию. Предложенным лечебных мероприятий относятся первичная детоксикация (промывание желудка, введение адсорбентов), а также меры, направленные на восстановление стабильной гемодинамики, в том числе введение агонистов альфа 1 -адренорецепторов или ангиотензина II (ангиотензинамиду). Рамиприлат, активный метаболит рамиприла, плохо выводится из системного кровотока путем гемодиализа.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: ишемия миокарда, включая стенокардию или инфаркт миокарда, тахикардия, аритмия, ощущение усиление сердцебиения, периферические отеки.

Со стороны сосудистой системы: артериальная гипотензия, ортостатическая снижение артериального давления, обмороки, стеноз сосудов, гипоперфузия, васкулит, феномен Рейно, приливы.

Со стороны мочевыделительной системы: нарушение функции почек, включая острую почечную недостаточность, увеличение мочеобразования, ухудшение течения фоновой протеинурии, повышение уровня мочевины и креатинина в крови.

Со стороны дыхательной системы: непродуктивный раздражающий кашель, бронхит, синусит, одышка, заложенность носа, бронхоспазм, в том числе обострение астмы.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: воспалительные явления в желудочно-кишечном тракте, расстройства пищеварения, дискомфорт в животе, диспепсия, диарея, тошнота, рвота, панкреатит (сообщалось о летальных последствиях при применении ингибиторов АПФ), повышение уровня ферментов поджелудочной железы, ангионевротический отек тонкого кишечника, боль в верхней части живота, гастрит, запор, сухость во рту, глоссит, стоматит.

Со стороны пищеварительной системы: повышение уровня печеночных ферментов и / или конъюгатов билирубина, холестатическая желтуха, повреждения печеночных клеток, острая печеночная недостаточность, холестатический или цитолитический гепатит (в исключительных случаях — с летальным исходом).

Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, парестезии, агевзия, дисгевзия, тремор, нарушение равновесия, церебральная ишемия, в том числе ишемический инсульт и транзиторная ишемическая атака, нарушение психомоторных функций, жжение, паросмия.

Со стороны органа зрения: нарушение зрения, включая нечеткость зрения, конъюнктивит.

Со стороны органов слуха: нарушение слуха, шум в ушах.

Со стороны кожи и подкожных тканей : сыпь, в частности макулопапулезные, ангионевротический отек (обструкция дыхательных путей вследствие ангионевротического отека может иметь летальный исход), зуд, крапивница, гипергидроз, эксфолиативный дерматит, онихолиз, реакция фоточувствительности, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса Джонсона, мультиформная эритема, пемфигус, обострение течения псориаза, псориатический дерматит, пемфигоидная или лихеноидная сыпь или энантема, алопеция.

Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: мышечные спазмы, миалгия, артралгия.

Со стороны эндокринной системы: синдром ненадлежащего секреции АДГ.

Со стороны метаболизма и питания: повышение уровня калия в крови, анорексия, снижение аппетита, снижение уровня натрия в крови.

Со стороны крови и лимфатической системы : эозинофилия, уменьшение количества лейкоцитов (включая нейтропению или агранулоцитоз), уменьшение количества эритроцитов, снижение уровня гемоглобина, уменьшение количества тромбоцитов, недостаточность костного мозга, панцитопения, гемолитическая анемия.

Со стороны иммунной системы: анафилактические и анафилактоидные реакции, повышение уровня антиядерных антител.

Со стороны репродуктивной системы: транзиторная эректильная импотенция, снижение либидо, гинекомастия.

Со стороны психики: снижение настроения, тревожность, нервозность, беспокойство, нарушения сна, включая сонливость, состояние спутанности сознания, нарушение внимания.

Общие нарушения: боль в груди, астения, пирексия, утомляемость.

2 года.

Не использовать после истечения срока годности, указанного на упаковке

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 в С.

Хранить в недоступном для детей месте.

По 10 таблеток в блистере. По 1 или 3 блистера в пачке.

Источник

Рамизес

Список товаров
Инструкции
Цены в аптеках
Аналоги
Отзывы

С этим товаром покупают

Редакторская группа

Дата создания: 27.04.2021
Дата обновления: 25.04.2023

Автор

Рецензент

Рамизес

Рамизес — антигипертензивное лекарственное средство фармацевтической компании «ФАРМАК», страна-производитель — Украина. Это ингибитор ангиотензинпревращающего фермента, фармакологическое действие которого обусловлено входящим в его состав веществом рамиприл. Рамиприл в организме метаболизируется до рамиприлата — его активной формы.

Рамизес после внутреннего применения уменьшает общее периферическое сосудистое сопротивление, понижает артериальное давление без развития тахикардии. Медикамент уменьшает пред- и постнагрузку на миокард, снижает риск сердечной смерти после перенесенного инфаркта, значительно улучшает состояние пациентов.

Максимальная концентрация действующего вещества в плазме крови наблюдается спустя 60 мин после приема таблетки.

Терапевтический эффект (гипотензивный) препарата Рамизес наблюдается спустя 1–2 часа после внутреннего применения лекарства и длится на протяжении 24 часов.

Форма выпуска

На фармацевтическом рынке Украины препарат Рамизес представлен в виде таких лекарственных форм:

Рамизес 2,5 мг таблетки №30;
Рамизес 5 мг тб №30;
Рамизес 10 мг тб №30;
Рамизес Ком таблетки 5 мг / 25 мг, 10 мг / 12,5 мг №30.

В состав Рамизес Ком, помимо рамиприла, входит вещество гидрохлортиазид — диуретик, который усиливает гипотензивный эффект препарата. Рамизес Ком назначают в случае неэффективности монотерапии гидрохлоротиазидом или рамиприлом.

Показания

Показаниями к приему медикамента Рамизес являются:

монотерапия или же комплексное лечение пациентов, которые страдают артериальной гипертензией, застойной сердечной недостаточностью;
диабетическая или недиабетическая нефропатия;
профилактика инсульта, инфаркта, сердечно-сосудистой смерти.

Применение

Таблетки Рамизес рекомендованы к приему внутрь, независимо от употребления пищи, желательно утром. Их нужно запивать достаточным количеством воды. Делить или же измельчать таблетку не следует.

Рекомендуемый режим дозирования в случае артериальной гипертензии — 2,5 мг/сутки. Если есть необходимость, дозу увеличивают вдвое. Максимальная суточная доза препарата — 10 мг/сутки.

Застойная сердечная недостаточность — 1,25 мг/сутки. В случае если должный терапевтический эффект не был достигнут, каждые 1–2 недели дозу разрешено увеличивать вдвое.

Пациентам после перенесенного инфаркта миокарда рекомендован Рамизес в дозе 2,5 мг 2 р./сутки.

Диабетическая или недиабетическая нефропатия — 1,25 мг/сутки.

Если требуется усиление антигипертензивного эффекта, но дозу медикамента повышать нежелательно, назначают дополнительное лечение диуретиками.

В данном случае возможно применение Рамизес Ком. Принимать лекарство следует 1 р./сутки, независимо от употребления пищи.

Продолжительность лечения устанавливает врач.

Противопоказания

К приему лекарства Рамизес есть ряд противопоказаний:

повышенная восприимчивость к активным компонентам медикамента;
лактазная недостаточность, галактоземия, синдром мальабсорбции глюкозо-галактозы;
ангионевротический отек в анамнезе;
односторонний и двухсторонний стеноз почечной артерии;
гипотензия;
возраст до 18 лет;
период беременности и грудного вскармливания.

Пациентам с нарушением функции почек прием медикамента необходимо осуществлять под строгим контролем.

С осторожностью следует назначать лекарство Рамизес пациентам с нарушением работы печени, неконтролируемым сахарным диабетом, с нарушением коронарного кровотока, пожилым пациентам.

Побочные действия

В период применения препарата Рамизес возможно проявление нежелательных побочных реакций, таких как приступ стенокардии, чрезмерное снижение артериального давления, нарушение сердечного ритма, инфаркт миокарда, гиперемия лица, анемия, тромбоцитопения, стеноз сосудов, ишемический инсульт, понижение уровня гемоглобина, нейтропения, рвота, тошнота, нарушение стула, гастрит, панкреатит, головная боль, головокружение, депрессивные состояния, беспокойство, тревога, звон в ушах, псориатический дерматит, ангионевротический отек, анафилактический шок, гиперкалиемия, гипонатриемия, облысение.

При проявлении симптомов, не описанных в инструкции, необходимо обратиться к врачу.

Взаимодействие

При одновременном применении Рамизеса с препаратами лития увеличивается токсичность последнего.

В случае совместного использования с ненаркотическими анальгетиками понижается гипотензивный эффект Рамизеса.

Аналоги. Почему Рамизес лучше своих аналогов?

Полными аналогами лекарственного средства Рамизес, имеющими идентичный состав, являются препараты Хартил, Тритаце, Рамиприл-Тева, Рамимед, Рами-Сандоз.

С подробным списком аналогов можно ознакомиться на нашем официальном сайте apteka911.ua.

Отличаются эти лекарства производителем и, соответственно, имеют разную цену. Еще одно отличие заключается в том, что Рамизес имеет лекарственную форму в виде комбинированного препарата Рамизес Ком, в составе имеющего диуретик. Не все производители выпускают лекарства с аналогичной комбинацией.

Где можно купить таблетки Рамизес?

Рамизес купить можно в сети аптек-партнеров МИС Аптека 9-1-1 или предварительно заказать с помощью сайта МИС Аптека 9-1-1. Там же вы можете узнать о наличии препарата и его аналогов в ближайших аптеках-партнерах МИС Аптека 9-1-1, забронировать или оформить доставку, тем самым обезопасив свое здоровье от контакта с источниками инфекции. На Рамизес цена в сети аптек-партнеров МИС Аптека 9-1-1 самая низкая.

Обратите внимание!

Описание препарата Рамизес на этой странице — упрощенная авторская версия сайта apteka911, созданная на основании инструкции/ий по применению. Перед приобретением или использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с оригинальной инструкцией производителя (прилагается к каждой упаковке препарата).

Информация о препарате предоставлена исключительно с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению. Только врач может принять решение о назначении препарата, а также определить дозы и способы его применения.

Рамизес: инструкции

Форма выпуска:

таблетки по 2,5 мг по 10 таблеток в блистере; по 1 или 3 блистера в пачке из картона

Состав:

1 таблетка содержит рамиприл 2,5 мг

Производитель:

Украина

Форма выпуска:

таблетки по 2,5 мг по 10 таблеток в блистере; по 1 или 3 блистера в пачке

Состав:

1 таблетка содержит рамиприл 2,5 мг

Производитель:

Украина

Форма выпуска:

таблетки по 5 мг по 10 таблеток в блистере; по 1 или 3 блистера в пачке из картона

Состав:

1 таблетка содержит рамиприл 5 мг

Производитель:

Украина

Форма выпуска:

таблетки по 5 мг по 10 таблеток в блистере; по 1 или 3 блистера в пачке

Состав:

1 таблетка содержит рамиприл 5 мг

Производитель:

Украина

Форма выпуска:

таблетки по 10 мг по 10 таблеток в блистере; по 1 или 3 блистера в пачке из картона

Состав:

1 таблетка содержит рамиприл 10 мг

Производитель:

Украина

Форма выпуска:

таблетки по 10 мг по 10 таблеток в блистере; по 1 или 3 блистера в пачке

Состав:

1 таблетка содержит рамиприл 10 мг

Производитель:

Украина

Форма выпуска:

таблетки 2,5 мг/12,5 мг по 10 таблеток в блистере; по 3 блистера в пачке из картона

Состав:

1 таблетка содержит рамиприл 2,5 мг и гидрохлоротиазид 12,5 мг

Производитель:

Украина

Форма выпуска:

таблетки 5 мг/25 мг по 10 таблеток в блистере; по 3 блистера в пачке из картона

Состав:

1 таблетка содержит рамиприл 5 мг и гидрохлоротиазид 25 мг

Производитель:

Украина

Форма выпуска:

таблетки, 10 мг/25 мг по 10 таблеток в блистере, по 3 блистера в пачке

Состав:

1 таблетка содержит рамиприл в перечислении на 100% сухое вещество 10 мг и гидрохлоротиазида в перечислении на 100% сухое вещество 25 мг

Производитель:

Украина

Форма выпуска:

таблетки, 5 мг/12,5 мг по 10 таблеток в блистере, по 3 блистера в пачке

Состав:

1 таблетка содержит рамиприл в пересчете на 100% сухое вещество 5 мг и гидрохлоротиазида в перечислении на 100% сухое вещество 12,5 мг

Производитель:

Украина

Форма выпуска:

таблетки, 10 мг/12,5 мг; по 10 таблеток в блистере; по 3 блистера в пачке

Состав:

1 таблетка содержит рамиприл в перечислении на 100% сухое вещество 10 мг и гидрохлоротиазида в перечислении на 100% сухое вещество 12,5 мг.

Производитель:

Україна

Форма выпуска:

таблетки по 1,25 мг №10 (10х1), №30 (10х3) в блистерах

Состав:

1 таблетка содержит рамиприл 1,25 мг

Производитель:

Украина

Рамизес цена в Аптеке 911

Название	Цена
Рамизес табл. 2.5 мг №30	145.13 грн.
Рамизес Ком табл. 5мг/12,5мг №30	160.44 грн.
Рамизес табл. 5мг №30	168.50 грн.
Рамизес Ком табл. 5мг/25мг №30	184.73 грн.
Рамизес табл. 10мг №30	229.98 грн.

✅ Категория препаратов	Рамизес
✅ Количество препаратов в каталоге	6
✅ Средняя цена препарата	188.77 грн.
✅ Самый дешевый препарат	145.13 грн.
✅ Самый дорогой препарат	243.84 грн.

Источник

Проверено

Описание

Ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (АПФ). Ингибиторы АПФ монокомпонентные. Рамиприл. Код АТС С09А А05.

Инструкция — Рамизес табл.5мг №30

Бренд

Страна происхождения

Украина

Состав

Действующее вещество: ramipril.

1 таблетка содержит рамиприла 1,25 мг, 2,5 мг, 5 мг, 10 мг.

Вспомогательные вещества:
— таблетки по 1,25 мг: натрия гидрокарбонат, лактозы моногидрат, натрия кроскармелоза, крахмал прежелатинизированный 1500, магния стеарат;

— таблетки по 2,5 мг: натрия гидрокарбонат, лактозы моногидрат, натрия кроскармелоза, крахмал прежелатинизированный 1500, магния стеарат, железа оксид желтый (Е 172);

— таблетки по 5 мг: натрия гидрокарбонат, лактозы моногидрат, натрия кроскармелоза, крахмал прежелатинизированный 1500, магния стеарат, железа оксид желтый (Е 172), железа оксид красный (Е 172);

— таблетки по 10 мг: натрия гидрокарбонат, лактозы моногидрат, натрия кроскармелоза, крахмал прежелатинизированный 1500, магния стеарат.

Лекарственная форма

Таблетки.

— таблетки по 1,25 мг: таблетки плоскоцилиндрической формы, белого или почти белого цвета с фаской, со слабым специфическим запахом или без запаха. На поверхности таблеток допускается незначительная мраморность;

— таблетки по 2,5 мг: таблетки плоскоцилиндрической формы, светло-желтого цвета с фаской и риской, со слабым специфическим запахом или без запаха. На поверхности таблеток допускаются незначительные вкрапления и мраморность;

— таблетки по 5 мг: таблетки плоскоцилиндрической формы, светло-розового цвета с фаской и риской, со слабым специфическим запахом или без запаха. На поверхности таблеток допускаются незначительные вкрапления и мраморность;

— таблетки по 10 мг: таблетки плоскоцилиндрической формы, белого или почти белого цвета с фаской и риской, со слабым специфическим запахом или без запаха. На поверхности таблеток допускается незначительная мраморность.

Действующее вещество

РАМИПРИЛ

Фармакодинамика

Фармакодинамика. Рамизес — антигипертензивное средство, ингибитор АПФ. Подавляя синтез ангиотензина II, препарат снижает его вазоконстрикторну действие и стимулирующее влияние на секрецию альдостерона. Повышает активность ренина в плазме, а также ингибирует метаболизм брадикинина.

Прием рамиприла вызывает заметное снижение сопротивления периферических артерий. В общем почечный плазмотік и скорость клубочковой фильтрации существенно не меняются.

У большинства пациентов антигипертензивный эффект после перорального применения однократной дозы проявляется через 1-2 часа. Максимальный эффект однократной дозы, как правило, достигается через 3-6 ч и обычно длится 24 часа.

Максимальный антигипертензивный эффект при продолжительном лечении рамиприлом наблюдается через 3-4 недели. При продолжительной терапии он сохраняется в течение 2 лет.

В ответ на резкое прекращение приема рамиприла не происходит быстрого и сильного роста артериального давления.

У пациентов с клиническими проявлениями сердечной недостаточности, лечение которых начинали через 3-10 дней после острого инфаркта миокарда, рамиприл снижал риск смертности на 27 % по сравнению с плацебо. Также было выявлено снижение других рисков, включая риск неожиданной смерти (на 30 %) и риск прогрессирования болезни до развития серьезной/стойкой сердечной недостаточности (на 23 %). Кроме того, на 26 % уменьшалась вероятность более поздней госпитализации из-за сердечной недостаточности.

У пациентов с недіабетичною или диабетической явной нефропатией рамиприл снижает скорость прогрессии почечной недостаточности и наступление конечной стадии почечной недостаточности и вследствие этого — потребность в проведении диализа или трансплантации почки. У пациентов, которые имеют недіабетичну или диабетическую начальную нефропатію, рамиприл снижает экскрецию альбумина.

У пациентов, имеющих повышенный сердечно-сосудистый риск из-за наличия заболеваний сосудов или сахарного диабета, рамиприл снижает частоту наступления инфаркта миокарда, инсульта или сердечно-сосудистой смерти. Кроме того, рамиприл снижает общую смертность и возникновение потребности в реваскуляризации, а также задерживает возникновение и прогрессию застойной сердечной недостаточности. Рамиприл снижает риск развития нефропатии в общей группе пациентов больных диабетом. Рамиприл также существенно уменьшает частоту возникновения микроальбуминурии. Такие эффекты наблюдались у пациентов как с артериальной гипертензией, так и с нормотензією.

Фармакокинетика

Пресистемний метаболизм рамиприла с образованием активного метаболита рамиприлата происходит в печени. Кроме такой активации с образованием рамиприлата, рамиприл глюкуронізується и превращается на рамиприл дикетопіперазин (эфир). Рамиприлат также глюкуронізується и превращается в рамиприлат дикетопіперазин (кислоту).

Биодоступность рамиприлата после перорального приема 2,5 и 5 мг рамиприла составляет приблизительно 45 %. Установлено, что рамиприл попадает в грудное молоко.

Рамиприл быстро абсорбируется после перорального приема. Абсорбция рамиприла составляет не менее 56 %. Прием рамиприла вместе с пищей не выявил значительного влияния на абсорбцию.

Максимальная плазменная концентрация рамиприла достигается через 1 час после перорального приема. Период полувыведения рамиприла составляет приблизительно 1 час. Пиковая концентрация рамиприлата в плазме крови наблюдается между 2 и 4 часами после перорального приема рамиприла.

Снижение концентрации рамиприлата в плазме крови происходит в несколько фаз. Полупериод начальной фазе распределения и элиминации составляет примерно 3 часа. После этого наступает переходная фаза (с полупериодом примерно 15 часов), а затем — конечная фаза, во время которой плазменные концентрации рамиприлата является очень низким, с полупериодом примерно 4-5 дней.

Несмотря на продолжительную конечную фазу выведения, после однократного приема рамиприла в дозе 2,5 мг и выше, стационарное состояние достигается уже приблизительно через 4 дня. После многократного приема эффективный период полувыведения в зависимости от дозы, составляет 13-17 часов. Период напівдисоціації рамиприлата с АПФ — 10,7 часа, что свидетельствует о высокой активности.

Связывание рамиприла и рамиприлата с белками сыворотки составляет примерно 73 % и 56 % соответственно.

При сниженной функции почек выведение рамиприлата снижается, почечный клиренс рамиприлата снижается пропорционально клиренсу креатинина. Это вызывает повышение плазменных концентраций рамиприлата, которые снижаются значительно медленнее, чем у лиц с нормальной функцией почек.

При введении высоких доз (10 мг), при погіршеній функции печени преобразование рамиприла в рамиприлат происходит позже, плазменные концентрации рамиприла возрастают и выведение рамиприлата замедляется.

Так же, как и у здоровых добровольцев и пациентов с артериальной гипертензией, после перорального приема 5 мг рамиприла один раз в сутки в течение 2 недель у пациентов с застойной сердечной недостаточностью значительной кумуляции рамиприла и рамиприлата не наблюдалось.

Показания

Лечение артериальной гипертензии.

Профилактика сердечно-сосудистых заболеваний: снижение сердечно-сосудистой заболеваемости и смертности у пациентов с:

— выраженным сердечно-сосудистым заболеванием атеротромботичного генеза (наличие в анамнезе ишемической болезни сердца или инсульта или заболевания периферических сосудов);

— диабетом, имеющих по меньшей мере один фактор сердечно-сосудистого риска.

Лечение заболевания почек:

— начальная клубочковая диабетическая нефропатия, о которой свидетельствует наличие микроальбуминурии;

— выраженная клубочковая диабетическая нефропатия, о которой свидетельствует наличие макропротеїнурії, у пациентов, которые имеют по меньшей мере один фактор сердечно-сосудистого риска (см. раздел «Фармакологические свойства»);

— выраженная клубочковая недіабетична нефропатия, о которой свидетельствует наличие макропротеїнурії ? 3 г/сутки.

Лечение сердечной недостаточности, которая сопровождается клиническими проявлениями.

Вторичная профилактика после перенесенного острого инфаркта миокарда: снижение смертности при острой стадии инфаркта миокарда у пациентов с клиническими признаками сердечной недостаточности при условии начала лечения более чем через 48 часов после возникновения острого инфаркта миокарда.

Противопоказания

Повышенная чувствительность к действующему веществу или к любому из вспомогательных веществ, входящих в состав препарата, или к другим ингибиторам АПФ.

Значительный двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз почечной артерии при наличии единственной функционирующей почки.

Рамиприл не следует применять пациентам с артериальной гипотензией или гемодинамически нестабильными состояниями.

Не следует применять вместе с препаратами, содержащими аліскірен, пациентам с сахарным диабетом или умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (ШКФ < 60 мл/мин).

Необходимо избегать одновременного применения ингибиторов АПФ и экстракорпоральных методов лечения, которые приводят к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями, поскольку такое применение может привести к анафилактических реакций тяжелой степени. Такие екстракорпоральні методы лечения включают диализ или гемофильтрацию с использованием определенных мембран с высокой гидравлической проницаемостью (например поліакрилонітрилових) и аферез липопротеидов низкой плотности с использованием декстрана сульфата.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

Противопоказанные комбинации. Методы экстракорпоральной терапии, в результате которых происходит контакт крови с отрицательно заряженными поверхностями, такие как диализ или гемофильтрация с применением определенных мембран с высокой интенсивностью потока (например мембраны из полиакрилонитрила) и аферез липопротеинов низкой плотности с использованием декстрана сульфата — учитывая повышенный риск развития тяжелых анафилактоидных реакций (см. раздел «Противопоказания»). Если такое лечение необходимо, следует рассмотреть вопрос об использовании другой диализной мембраны или другого класса антигипертензивных средств.

Комбинированное применение препарата Рамизес с лекарственными средствами, содержащими аліскірен, противопоказано пациентам с сахарным диабетом или тяжелыми нарушениями функции почек и не рекомендуется другим категориям пациентов (см. разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»).

Комбинации, требующие предупредительных мер.

Соли калия, гепарин, калийсберегающие диуретики и другие активные вещества, увеличивающие уровень калия в плазме крови (включая антагонисты ангиотензина ІІ, триметоприм, такролимус, циклоспорин). Может возникнуть гиперкалиемия, поэтому необходимо тщательно контролировать уровень калия в плазме крови.

Антигипертензивные лекарственные средства (например диуретики) и другие вещества, способные снижать артериальное давление (например, нитраты, трициклические антидепрессанты, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Следует ожидать увеличения риска возникновения артериальной гипотензии (см. раздел «Особенности применения» относительно диуретиков).

Вазопрессорные симпатомиметики и другие вещества (например изопротеренол, добутамин, допамин, эпинефрин), которые могут уменьшить антигипертензивный эффект препарата Рамизес. Рекомендуется тщательно контролировать артериальное давление.

Аллопуринол, иммунодепрессанты, кортикостероиды, прокаинамид, цитостатики и другие вещества, которые могут вызывать изменения картины крови. Повышенная вероятность возникновения гематологических реакций (см. раздел «Особенности применения»).

Соли лития. Ингибиторы АПФ могут уменьшить экскрецию лития, что может привести к увеличению токсичности лития. Необходимо тщательно контролировать уровень лития.

Соль. При избыточном потреблении соли возможно ослабление гипотензивного эффекта препарата.

Специфическая гіпосенсибілізація. Вследствие ингибирования АПФ возрастает вероятность возникновения и тяжесть анафилактических и анафилактоидных реакций на яд насекомых. Считается, что такой эффект может также наблюдаться и относительно других аллергенов.

Способы применения

Препаратдляпероральногозастосування.

ПрепаратРамізесрекомендуєтьсяприйматищодняводинітойсамийчас.Препаратможнаприйматидо,підчастапісляїди,оскількиприйомїжіневпливаєнабіодоступністьпрепарату.ТаблеткиРамізесслідковтатицілими,запиваючиводою.Їхнеможнарозжовуватиабоподрібнювати.

Взрослые.

Пацієнти,якізастосовуютьдіуретики.НапочаткулікуванняпрепаратомРамізесможевиникатиартеріальнагіпотензія,розвитокякоїєбільшімовірнимупацієнтів,якіодночасноотримуютьдіуретики.Утакихвипадкахрекомендуєтьсявиявлятиобережність,оскількиуцихпацієнтівможливезниженняоцкта/абокількостіелектролітів.

Бажаноприпинитизастосуваннядіуретиказа2-3днідопочаткулікуванняпрепаратомрамізес,якщоцеможливо(див.розділ«Особливостізастосування»).

Упацієнтівзартеріальноюгіпертензією,якимнеможнавідмінитидіуретик,лікуванняпрепаратомРамізесслідпочинатиздози1,25мг.Слідретельноконтролюватифункціюнироктарівенькаліюукрові.ПодальшедозуванняпрепаратуРамізесслідкорегуватизалежновідцільовогорівняартеріальноготиску.

Артеріальнагіпертензія.

Дозуслідпідбиратиіндивідуально,залежновідособливостейстанупацієнта(див.розділ«Особливостізастосування»)тарезультатівконтрольнихвимірюваньартеріальноготиску.Рамізесможназастосовуватиувиглядімонотерапіїабоукомбінаціїзіншимикласамиантигіпертензивнихлікарськихзасобів.

Початковадоза.ЛікуванняпрепаратомРамізесслідрозпочинатипоступово,починаючизрекомендованоїпочатковоїдози2,5мгнадобу.

Упацієнтівзізначноюактивацієюренін-ангіотензин-альдостероновоїсистемипісляприйомупочатковоїдозиможевиникатизначнезниженняартеріальноготиску.Длятакихпацієнтіврекомендованапочатковадозастановить1,25мг,аїхлікуванняпотрібнорозпочинатипідмедичнимнаглядом.

Титруваннядозитапідтримуючадоза.Дозуможнаподвоюватикожні2-4тижнідодосягненняцільовогорівняартеріальноготиску;максимальнадозапрепаратуРамізесстановить10мгнадобу.Якправило,препаратприймають1разнадобу.

Профілактикасерцево-судиннихзахворювань.

Початковадоза.Рекомендованапочатковадозапрепаратурамізесстановить2,5мг1разнадобу.

Титруваннядозитапідтримуючадоза.Залежновідіндивідуальноїпереносимостіпрепаратудозуслідпоступовозбільшувати.Рекомендуєтьсяподвоїтидозучерез1-2тижнілікування,апотім-щечерез2-3тижні-збільшитиїїдоцільовоїпідтримуючоїдози10мг1разнадобу.

Такождивітьсянаведенувищеінформаціюстосовнодозуванняпрепаратудляпацієнтів,якіотримуютьдіуретики.

Лікуваннязахворюваннянирок.

Упацієнтівздіабетомтамікроальбумінурією.

Початковадоза.Рекомендованапочатковадозапрепаратурамізесстановить1,25мг1разнадобу.

Титруваннядозитапідтримуючадоза.Залежновідіндивідуальноїпереносимостіпрепаратуприподальшомулікуваннідозузбільшують.Через2тижнілікуванняразовудобовудозурекомендуєтьсяподвоїтидо2,5мг,апотімдо5мгщечерез2тижнілікування.

Упацієнтівздіабетомтащонайменшеоднимфакторомсерцево-судинногоризику.

Початковадоза.Рекомендованапочатковадозапрепаратурамізесстановить2,5мг1разнадобу.

Титруваннядозитапідтримуючадоза.Залежновідіндивідуальноїпереносимостіпрепаратуприподальшомулікуваннідозузбільшують.Через1-2тижнілікуваннядобовудозупрепаратурамізесрекомендуєтьсяподвоїтидо5мг,апотімдо10мгщечерез2-3тижнілікування.Цільовадобовадозастановить10мг.

Упацієнтівзнедіабетичноюнефропатією,проякусвідчитьнаявністьмакропротеїнурії?3г/сутки.

Початковадоза.Рекомендованапочатковадозапрепаратурамізесстановить1,25мг1разнадобу.

Титруваннядозитапідтримуючадоза.Залежновідіндивідуальноїпереносимостіпацієнтомпрепаратуприподальшомулікуваннідозузбільшують.Через2тижнілікуванняразовудобовудозурекомендуєтьсяподвоїтидо2,5мг,апотімдо5мгщечерез2тижнілікування.

Серцеванедостатністьізклінічнимипроявами.

Початковадоза.Дляпацієнтів,станякихстабілізувавсяпіслялікуваннядіуретиками,рекомендованапочатковадозастановить1,25мгнадобу.

Титруваннядозитапідтримуючадоза.ДозупрепаратуРамізеститруютьшляхомїїподвоєннячерезкожні1-2тижнідодосягненнямаксимальноїдобовоїдози10мг.Бажанорозподілитидозуна2прийоми.

Вториннапрофілактикапісляперенесеногогострогоінфарктуміокардапринаявностісерцевоїнедостатності.

Початковадоза.Через48годинпіслявиникненняінфарктуміокардапацієнтам,станякихєклінічнотагемодинамічностабільним,призначаютьпочатковудозу2,5мг2разинадобувпродовж3днів.Якщопочатковадоза2,5мгпереноситьсяпогано,тодіслідзастосовуватидозу1,25мг2разинадобувпродовж2днівзподальшимпідвищеннямдо2,5мгта5мг2разинадобу.Якщодозунеможнапідвищитидо2,5мг2разинадобу,лікуванняслідвідмінити.

Такождивітьсянаведенувищеінформаціюстосовнодозуванняпрепаратудляпацієнтів,якіотримуютьдіуретики.

Титруваннядозитапідтримуючадоза.Уподальшомудобовудозупідвищуютьшляхомїїподвоєннязінтервалому1-3днідодосягненняцільовоїпідтримуючоїдози5мг2разинадобу.Колицеможливо,підтримуючудобовудозурозподіляютьна2прийоми.Якщодозунеможнапідвищитидо2,5мг2разинадобу,лікуванняслідвідмінити.Досвідулікуванняпацієнтівізтяжкоюсерцевоюнедостатністю(IVФКзакласифікацієюNYHA)одразупісляінфарктуміокардавсещенедостатньо.Якщовсежтакиприйняторішенняпролікуваннятакихпацієнтівцимпрепаратом,рекомендуєтьсярозпочинатитерапіюздози1,25мг1разнадобуібудь-якеїїзбільшенняпроводитизнадзвичайноюобережністю.

Особливікатегоріїпацієнтів.

Пацієнтизпорушеннямфункціїнирок.Добовадозадляпацієнтівзпорушеннямфункціїнирокзалежитьвідпоказникакліренсукреатиніну:

-якщокліренскреатинінустановить?60мл/хв,необхідностіукорекціїпочатковоїдози(2,5 мг/надобу)немає,амаксимальнадобовадозастановить10мг;

-якщокліренскреатинінустановить30-60мл/хв,необхідностіукорекціїпочатковоїдози(2,5мг/надобу)немає,амаксимальнадобовадозастановить5мг;

-якщокліренскреатинінустановить10-30мл/хв,початковадобовадозастановить1,25мг/надобу,амаксимальнадобовадоза?5мг;

-пацієнтизартеріальноюгіпертензією,якіперебуваютьнагемодіалізі:пригемодіалізіраміприлвиводитьсянезначноюмірою;початковадозастановить1,25мг,амаксимальнадобовадоза-5мг;препаратслідприйматичерездекількагодинпісляпроведеннясеансугемодіалізу.

Пацієнтизпорушеннямфункціїпечінки.ЛікуванняпрепаратомРамізеспацієнтівзпорушеннямифункціїпечінкислідрозпочинатипідретельниммедичнимнаглядом,амаксимальнадобовадозаутакихвипадкахповиннастановити2,5мг.

Пацієнтилітньоговіку.Початковадозаповиннабутинижчою,аподальшетитруваннядозислідздійснюватибільшпоступовозоглядунавищуймовірністьвиникненнянебажанихефектів,особливоудужестарихтанемічнихпацієнтів.Утакихвипадкахслідпризначатинижчупочатковудозу?1,25 мграміприлу.

Передозировка

Симптомами, связанными с передозировкой ингибиторов АПФ, могут быть чрезмерная периферическая вазодилатация (с выраженной артериальной гипотензией, шоком), брадикардия, нарушение электролитного баланса и почечная недостаточность. За состоянием пациента необходимо тщательно наблюдать и проводить симптоматическую и поддерживающую терапию. В предложенных лечебных мероприятий относятся первичная детоксикация (промывание желудка, введение адсорбентов), а также меры, направленные на восстановление стабильной гемодинамики, в том числе введение агонистов альфа 1-адренорецепторов или ангиотензина II (ангиотензинамида). Рамиприлат, активный метаболит рамиприла, плохо выводится из системного кровотока путем гемодиализа.

Побочные действия

Со стороны сердечной системы: ишемия миокарда, включая стенокардию или инфаркт миокарда, тахикардия, аритмия, ощущение усиления сердцебиения, периферические отеки.

Со стороны сосудистой системы: артериальная гипотензия, ортостатическое снижение ад, синкопе, стеноз сосудов, гипоперфузия, васкулит, феномен Рейно, ощущение приливов.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: воспалительные явления в желудочно-кишечном тракте, расстройства пищеварения, дискомфорт в животе, диспепсия, диарея, тошнота, рвота, панкреатит (сообщалось о летальных исходах при применении ингибиторов АПФ), повышение уровня ферментов поджелудочной железы, ангионевротический отек тонкого кишечника, боль в верхней части живота, гастрит, запор, сухость во рту, глоссит, афтозный стоматит.

Со стороны гепатобилиарной системы: повышение уровней печеночных ферментов и/или конъюгатов билирубина, холестатическая желтуха, повреждения печеночных клеток, острая печеночная недостаточность, холестатический или цитолітичний гепатит (в исключительных случаях — с летальным исходом).

Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, вертиго, парестезия, агевзия, дисгевзия, тремор, нарушение равновесия, церебральная ишемия, в том числе ишемический инсульт и транзиторная ишемическая атака, нарушение психомоторных функций, ощущение жжения, паросмия.

Со стороны органов зрения: нарушение зрения, включая нечеткость зрения, конъюнктивит.

Со стороны органов слуха: нарушение слуха, звон в ушах.

Со стороны кожи и подкожных тканей: высыпания, частности макулопапулезная, ангионевротический отек (обструкция дыхательных путей вследствие ангионевротического отека может иметь летальный исход), зуд, крапивница, гипергидроз, эксфолиативный дерматит, оніхоліз, реакция фоточувствительности, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса — Джонсона, мультиформная эритема, пемфигус, обострение течения псориаза, псориатический дерматит, пемфігоїдна или ліхеноїдна экзантема или энантема, алопеция.

Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: мышечные спазмы, миалгия, артралгия.

Со стороны эндокринной системы: синдром ненадлежащего секреции антидиуретического гормона.

Со стороны крови и лимфатической системы: эозинофилия, уменьшение количества лейкоцитов (включая нейтропению или агранулоцитоз), уменьшение количества эритроцитов, снижение уровня гемоглобина, уменьшение количества тромбоцитов, недостаточность костного мозга, панцитопения, гемолитическая анемия.

Со стороны репродуктивной системы: транзиторная эректильная импотенция, снижение либидо, гинекомастия.

Со стороны психики: снижение настроения, тревожность, нервозность, беспокойство, нарушение сна, включая сонливость, состояние спутанной сознания, нарушение внимания.

Общие расстройства: боль в груди, астения, пирексия, усталость.

Особые условия

Застосуванняуперіодвагітностіабогодуваннягруддю.

Вагітність.ПрепаратРамізеспротипоказанийдлязастосуванняуперіодвагітності.Такимчином,необхідновиключитивагітністьпередпочаткомлікування.Необхідноуникативагітності,якщолікуванняінгібіторамиАПФєобов’язковим.

Якщопацієнткаплануєзавагітніти,необхідноприпинитилікуванняінгібіторамиапф,тобтозамінитиїхіншимвидомлікування.

Якщопацієнтказавагітнілапротягомлікування,застосуванняпрепаратуРамізеснеобхіднозамінититерапієюбезінгібіторівапфякомогашвидше.

Годуваннягруддю.Черезбракінформаціїщодозастосуванняраміприлупідчасгодуваннягруддюнерекомендуєтьсяпризначатицейпрепаратжінкам,якігодуютьгруддю,табажанонадаватиперевагуіншимлікарськимзасобам,застосуванняякихпідчаслактаціїєбільшбезпечним,особливопригрудномувигодовуванніновонародженихабонедоношенихнемовлят.

Діти.ПрепаратРамізеснерекомендуєтьсязастосовуватидітям(вікомдо18років),оскількиданихстосовноефективностітабезпечностіцьогопрепаратудлятакихпацієнтівнедостатньо.

Особливостізастосування.

Особливікатегоріїпацієнтів.

Подвійнаблокадаренін-ангіотензин-альдостероновоїсистемизадопомогоюлікарськихзасобів,щомістятьаліскірен.

Подвійнаблокадаренін-ангіотензин-альдостероновоїсистемишляхомкомбінованогозастосуванняпрепаратурамізестааліскіренунерекомендується,оскількиприцьомуіснуєпідвищенийризикрозвиткуартеріальноїгіпотензії,гіперкалієміїтавиникненнязмінуфункціїнирок.

Пацієнтамізцукровимдіабетомабопорушеннямифункціїнирок(ШКФ60мл/хв)комбінованезастосуванняпрепаратурамізестааліскіренупротипоказане.

Пациенты,уякихіснуєособливийризиквиникненняартеріальноїгіпотензії.

Пацієнтизізначнимпідвищеннямактивностіренін-ангіотензин-альдостероновоїсистеми.Упацієнтівзізначнимпідвищеннямактивностіренін-ангіотензин-альдостероновоїсистемиіснуєризикраптовогозначногозниженняартеріальноготискутапогіршенняфункціїнироквнаслідокпригніченняапф,особливоякщоінгібіторАПФчисупутнійдіуретикпризначаютьвпершеабовпершепідвищуютьдозу.Суттєвогопідвищенняактивностіренін-ангіотензин-альдостероновоїсистеми,якепотребуємедичногонагляду,втомучисліпостійногоконтролюартеріальноготиску,можнаочікувати,наприклад,упацієнтів:

-зтяжкоюартеріальноюгіпертензією;
-здекомпенсованоюзастійноюсерцевоюнедостатністю;
-згемодинамічнозначущоюперешкодоюдляпритокуабовідтокукровізлівогошлуночка(наприкладзістенозомаортальногоабомітральногоклапана);
-зоднобічнимстенозомнирковоїартеріїпринаявностідругоїфункціонуючоїнирки;
-уякихіснуєабоможерозвинутисянестачарідиниабоелектролітів(включаючитих,хтоотримуєдіуретики);
-ізцирозомпечінкита/абоасцитом;
-якимвиконуютьобширніхірургічнівтручанняабопідчасанестезіїіззастосуваннямпрепаратів,щоспричиняютьартеріальнугіпотензію.

Якправило,рекомендуєтьсяпровестикорекціюдегідратації,гіповолеміїабонестачіелектролітівдопочаткулікування(однакдляпацієнтівізсерцевоюнедостатністютакікорегуючізаходислідретельнозважитищодоризикувиникненняперевантаженняоб’ємом).

Упацієнтівзпорушеннямифункціїпечінкивідповідьналікуванняпрепаратомрамізесможебутиабопосиленою,абозменшеною.Крімтого,упацієнтівізтяжкимцирозомпечінки,якийсупроводжуєтьсянабрякамита/абоасцитом,активністьренін-ангіотензиновоїсистемиможебутиістотнопідвищеною;томупідчаслікуванняциххворихнеобхідновиявлятиособливуобережність.

Транзиторнаабоперсистуючасерцеванедостатністьпісляінфарктуміокарда.

Пацієнти,уякихіснуєризиквиникненнясерцевоїабоцеребральноїішеміїувипадкугостроїартеріальноїгіпотензії.Упочатковійфазілікуванняпотрібенособливиймедичнийнагляд.

Пацієнтилітньоговіку.См.раздел«Спосібзастосуваннятадози».

Хірургічневтручання.Якщоцеможливо,лікуванняінгібіторамиангіотензинперетворювальногоферменту,такимиякраміприл,слідприпинитиза1деньдопроведенняхірургічноговтручання.

Контрольфункціїнирок.Функціюнирокпотрібнооцінюватидоіпідчаспроведеннялікуваннятакорегуватидозу,особливоупершітижнілікування.Особливоретельнийконтрольпотрібенпацієнтамзпорушеннямфункціїнирок(див.розділ«Спосібзастосуваннятадози»).Існуєризикпогіршеннянирковоїфункції,особливоупацієнтівіззастійноюсерцевоюнедостатністюабопісляпересадкинирки.

Ангіоневротичнийнабряк.Упацієнтів,якіотримувалиінгібіториАПФ,включаючираміприл,спостерігавсяангіоневротичнийнабряк(див.розділ«Побічніреакції»).Уразірозвиткуангіоневротичногонабрякуприйомпрепаратурамізесслідприпинити.Потрібнонегайнорозпочатиневідкладнутерапію.Пацієнтповинензнаходитисьпідмедичнимнаглядомпротягомщонайменше12-24годиніможебутивиписанийпісляповногозникненнясимптомів.

Упацієнтів,якіотримувалиінгібіториАПФ,включаючиРамізес,спостерігалисявипадкиангіоневротичногонабрякукишечнику(див.розділ«Побічніреакції»).Ціпацієнтискаржилисянабільуживоті(знудотою/блюваннямабобезних).

Анафілактичніреакціїпідчасдесенсибілізації.ПризастосуванніінгібіторівАПФімовірністьвиникненняітяжкістьанафілактичнихіанафілактоїднихреакційнаотрутукомахтаіншіалергенизбільшується.Передпроведеннямдесенсибілізаціїслідтимчасовоприпинитиприйомпрепаратурамізес.

Гиперкалиемия.Удеякихпацієнтів,якіотримувалиінгібіториАПФ,включаючипрепаратРамізес,спостерігалосявиникненнягіперкаліємії.Догрупиризикувиникненнягіперкалієміїналежатьпацієнтиізнирковоюнедостатністю,пацієнтивікомвід70років,пацієнтизнеконтрольованимцукровимдіабетом,пацієнти,якіприймаютьсолікалію,калійзберігаючідіуретики,атакожіншіактивніречовини,щопідвищуютьвмісткаліюуплазмікрові,абопацієнтиізтакимистанами,якдегідратація,гострасерцевадекомпенсація,метаболічнийацидоз.Якщосуміснезастосуваннявищезазначенихпрепаратіввважаєтьсядоцільним,торекомендуєтьсярегулярноконтролюватирівенькаліюуплазмікрові(див.розділ«Взаємодіязіншимилікарськимизасобамитаіншівидивзаємодій»).

Нейтропенія/агранулоцитоз.Випадкинейтропенії/агранулоцитозу,атакожтромбоцитопеніїіанеміїспостерігалисярідко.Такожповідомлялосяпропригніченняфункціїкістковогомозку.Зметоювиявленняможливоїлейкопеніїрекомендуєтьсяконтролюватикількістьлейкоцитівукрові.Більшчастийконтрольбажанопроводитинапочаткулікуваннятазапацієнтамизпорушеноюфункцієюнирок,супутнімколагенозом(наприкладсистемнимчервонимвовчакомабосклеродермією)аботими,хтоприймаєіншілікарськізасоби,якіможутьспричинитизміникартиникрові(див.розділи«Взаємодіязіншимилікарськимизасобамитаіншівидивзаємодій»та«Побічніреакції»).

Етнічнівідмінності.ІнгібіториАПФчастішеспричиняютьангіоневротичнийнабрякупацієнтівнегроїдноїраси,ніжупредставниківіншихрас.ЯкіуіншихінгібіторівАПФ,гіпотензивнадіяраміприлуможебутименшвираженоюупацієнтівнегроїдноїрасипорівняноізпредставникамиіншихрас.Цеможебутиобумовленотим,щоупацієнтівнегроїдноїрасизартеріальноюгіпертензієючастішеспостерігаєтьсяартеріальнагіпертензіязнизькоюактивністюреніну.

Кашель.ПризастосуванніінгібіторівАПФповідомлялосяпровиникненнякашлю.Характернимєте,щокашельнепродуктивний,тривалийізникаєпісляприпиненнятерапії.Придиференційнійдіагностицікашлюслідпам’ятатипроможливістьвиникненнякашлювнаслідокзастосуванняінгібіторівапф.

Здатністьвпливатинашвидкістьреакціїприкеруванніавтотранспортомабороботізіншимимеханізмами.
Деякіпобічніефекти(наприкладдеякісимптомизниженняартеріальноготиску,зокремазапаморочення)можутьнегативновпливатиназдатністьпацієнтаконцентруватиувагуішвидкістьпсихомоторнихреакцій,особливонапочаткулікуванняабоприпереходізлікуванняіншимипрепаратами.Післяприйомупершоїдозиабоподальшогопідвищеннядозинебажанокеруватиавтотранспортомабопрацюватизіншимимеханізмамипротягомкількохгодин.

Особые условия хранения

Срок годности. 2 года. Таблетки по 1,25 мг — 1 год 6 месяцев.

Не применять препарат после окончания срока годности, указанного на упаковке.

Хранить в недоступном для детей, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.

Категория отпуска. По рецепту.

Синоним

5, РАМИПРИЛ, АМПРИЛ®, КАРДИПРИЛ 1, 25, КАРДИПРИЛ 10, КАРДИПРИЛ 2, КАРДИПРИЛ 5, МИРИЛ, ПОЛАПРИЛ, ПРЕВЕНКОР, РАМИГАММА® 2, РАМИГАММА® 5, РАМИГЕКСАЛ®, РАМИЗЕС, РАМИКАРД, РАМИКОР СОЛО 5, РАМИЛ, РАМИМЕД, РАМИРА, РАМИРИЛ, РАМИТРЕН, РАМКОР-1, РАМКОР-2, РАМКОР-5, РАМПРИКС, ТОПРИЛ, ТРИТАЦЕ®, ХАРТИЛ®, АНГИРАМ, ЕвроРамиприл 10, ЕвроРамиприл 5, РАМАГ, БРЮМИПРИЛ, РАМИСТАР, РАМИСАНДОЗ®, РАМИГАММА®10, РАМИПРИЛПФАЙЗЕР®

Инструкция, размещенная на данной странице, носит информационный характер и предназначена исключительно для ознакомительных целей. Не используйте данную инструкцию в качестве медицинских рекомендаций . Постановка диагноза и выбор методики лечения осуществляется только вашим лечащим врачом. Подробнее об Отказе от ответственности.

Источник

Описание

Рамизес Ком (Ramizes Com) инструкция по применению

Состав
Лекарственная форма
Фармакотерапевтическая группа
Показания
Противопоказания
Способ применения и дозы
Побочные реакции
Передозировка
Применение в период беременности или кормления грудью
Дети
Особенности применения
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий
Фармакологические свойства
Фармацевтические характеристики
Срок годности
Условия хранения
Упаковка
Категория отпуска

Состав:

действующее вещество:1 таблетка содержит рамиприла 5 мг и гидрохлоротиазида 25 мг или рамиприла 2,5 мг и гидрохлоротиазида 12,5 мг
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая 102, кросповидон, гипромелоза, магния стеарат.

Лекарственная форма

Таблетки.

Фармакотерапевтическая группа

Комбинированные препараты ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента (АПФ). Код АТС С09В А05.

Показания

Лечение эссенциальной гипертензии у больных, которым рекомендована комбинированная терапия (рамиприл и гидрохлоротиазид).

Противопоказания

Повышенная чувствительность к рамиприлу или к другим ингибиторам АПФ, гидрохлоротиазиду, другим тиазидным диуретикам, сульфонамидам или к любому из вспомогательных веществ, входящих в состав препарата.

Двухсторонний стеноз почечных артерий или односторонний стеноз почечной артерии при наличии единственной функционирующей почки.

Тяжелое нарушение функции печени, печеночная энцефалопатия, холестаз.

Способ применения и дозы

Для перорального применения.

Препарат рекомендуется принимать 1 раз в сутки в одно и то же время, желательно утром.

Взрослые. Дозу следует корригировать индивидуально, в зависимости от степени тяжести артериальной гипертензии и наличия других сопутствующих факторов риска. Применение фиксированной комбинации рамиприла и гидрохлоротиазида, как правило, рекомендуется только после титрования доз каждого из ее отдельных компонентов.

Начинают лечение с наиболее низкой возможной дозы. При необходимости дозу можно постепенно увеличивать до достижения целевого показателя артериального давления. Максимальная допустимая доза составляет 10 мг рамиприла и 50 мг гидрохлоротиазида в сутки.

Особые группы пациентов.

Пациенты, получающие диуретики. Рекомендуется проявлять осторожность, поскольку у пациентов, получающих диуретики, в начале лечения препаратом может возникать артериальная гипотензия. Перед тем как начать лечение препаратом, следует уменьшить дозу диуретика или прекратить его применение.

Пациенты пожилого возраста. Начальная доза должна быть ниже, а дальнейшее титрование дозы следует осуществлять более постепенно в связи с более высокой вероятностью возникновения побочных реакций.

Побочные реакции

Профиль безопасности препарата Рамизес Ком содержит данные о побочных эффектах, которые возникают вследствие артериальной гипотензии и/или уменьшения ОЦК вследствие увеличения диуреза. Действующее вещество рамиприл может вызвать постоянный кашель, в то время как действующее вещество гидрохлоротиазид может нарушать метаболизм глюкозы, жиров и мочевой кислоты. Оба вещества оказывают необратимое действие на уровень калия в плазме крови. К тяжелым побочным реакциям относятся ангионевротический отек или анафилактоидные реакции, нарушения функции печени или почек, панкреатит, тяжелые реакции со стороны кожи и нейтропения/агранулоцитоз.

Классы систем органов	Часто	Нечасто	Очень редко	Неизвестно
Со стороны сердечно-сосу-дистой системы		Ишемия миокарда, включая стенокар-дию тахикардия аритмия чувство усиленного сердцебиения периферические отеки артериальная гипотензия, ортостатическая гипотензия, синкопе, приливы жара
Со стороны крови и лимфатической системы		Уменьшение коли-чества лейкоцитов, уменьшение коли-чества эритроцитов, снижение уровня гемоглобина, гемо-литическая анемия, снижение количес-тва тромбоцитов		Угнетение функции костного мозга нейтропения, в том числе агрануло-цитоз, панцито-пения, эозино-филия гемоконцен-трация при задерж-ке жидкости
Со стороны нервной системы	Головная боль, головокружение	Парестезия, тремор, нарушение равно-весия, чувство жже-ния, дисгевзия, агевзия		Церебральная ишемия, в том числе ишемический инсульт и транзи-торная ишемичес-кая атака наруше-ние психомотор-ных функций, паросмия
Со стороны органов зрения		Нарушения зрения, включая нечеткость зрения, конъюнктивит		Ксантопсия, уменьшение слезовыделения вследствие действия гидрохлоротиазида
Со стороны органов слуха и лабиринта		Звон в ушах		Нарушения слуха
Со стороны дыхательной системы	Непродуктивный раздражающий кашель, бронхит	Синусит, одышка, заложенность носа		Бронхоспазм, в том числе обострение бронхиальной астмы аллерги-ческий альвеолит некардиогенный отек легких вследствие действия гидрохлоротиазида
Со стороны пищеваритель-ного тракта		Воспалительные явления в желудоч-но-кишечном трак-те, расстройства пищеварения, боль в животе, диспеп-сия, гастрит, тош-нота, запор, гингивит вследствие действия гидрохлоротиазида	Рвота, афтозный стоматит, глоссит, диарея, сухость во рту	Панкреатит (в единичных случаях сообщалось о летальных исходах при применении ингибиторов АПФ), повышение уровня ферментов подже-лудочной железы, ангионевротический отек тонкого кишеч-ника, сиалоаденит вследствие действия гидрохлоротиазида
Со стороны почек и мочевыводящих путей		Нарушения функции почек, включая острую почечную недостаточность увеличение мочеобразования повышение уровня мочевины в крови и креатинина		Ухудшение течения фоновой протеи-нурии, интерсти-циальный нефрит вследствие действия гидрохлоротиазида
Со стороны кожи и ее производных				Синдром Стивенса-Джонсона, мульти-формная эритема, обострение течения псориаза, эксфоли-ативный дерматит, фоточувствитель-ность, онихолизис, пемфигоидная или лихеноидная экзан-тема или энантема, крапивница, систем-ная красная вол-чанка вследствие действия гидрохлоротиазида
Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани		Миалгия		Артралгия, мы-шечные спазмы, мышечная слабость, мышечно-скелетная скованность, тета-нические судороги вследствие действия гидрохлоротиазида
Метаболические и алиментарные расстройства	Декомпенсация сахарного диабета, уменьшение толерантности к глюкозе, повыше-ние уровня глюкозы в крови, повышение уровня мочевой кислоты, обост-рение подагры, увеличение уровня холестерина и/или триглицеридов вследствие действия гидро-хлоротиазида	Анорексия, снижение аппетита, уменьшение уровня калия		Снижение уровня натрия в плазме, глюкозурия, мета-болический алкалоз, гипохлоремия, гипомагниемия, гиперкальциемия, дегидратация вследствие действия гидрохлоротиазида
Нарушения общего состояния	Усталость, астения	Боль в груди, пирексия
Со стороны иммунной системы				Анафилактические или анафилактоидные реакции на рамиприл или анафилактические реакции на гидрохлоротиазид, повышение уровня антинуклеарных антител
Со стороны печени и желчевыводящих путей		калькулезный холецистит вследствие действия гидрохлоротиазида		Острая печеночная недостаточность, холестатическая желтуха, повреждение печеночных клеток
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез		Транзиторная эректильная импотенция		Снижение либидо, гинекомастия
Со стороны психики		Снижение настро-ения, апатия, тревожность, нервозность, нарушение сна, включая сонливость		Спутанность соз-нания, нарушение внимания

Передозировка

Симптомами передозировки ингибиторов АПФ является чрезмерная периферическая вазодилатация (с выраженной артериальной гипотензией, шоком), брадикардия, нарушение электролитного баланса, почечная недостаточность, нарушение сердечного ритма, нарушение сознания, в том числе кома, эпилептические приступы, парез и паралитическая кишечная непроходимость.

Передозировка гидрохлоротиазида может привести к острой задержке мочи у пациентов, склонных к этому (например у пациентов с гиперплазией предстательной железы).

Необходимо внимательно наблюдать за состоянием пациента.

Лечение симптоматическое и поддерживающее. К лечебным мероприятиям относятся первичная детоксикация (промывание желудка, введение адсорбентов), а также меры, направленные на восстановление стабильной гемодинамики, в том числе введение агонистов альфа-1 адренорецепторов или ангиотензина ІІ (ангиотензинамида). Рамиприлат, активный метаболит рамиприла, плохо выводится путем гемодиализа. Выведение из организма тиазидных мочегонных средств с помощью диализа незначительное.

Применение в период беременности или кормления грудью

Беременность. Ингибиторы АПФ могут вызвать заболевание и смерть плода и новорожденного, если их назначают беременным женщинам. Несколько десятков случаев в разных странах были описаны в литературе. При диагностировании беременности применение препарата Рамизес Ком следует прекратить как можно быстрее.

В единичных случаях (менее 1 на каждую тысячу беременностей), когда нет альтернативы для терапии ингибитором АПФ, беременную следует информировать о возможном нанесении вреда плоду. Для оценки развития плода, состояния и объема амниотической жидкости необходимо проводить серийные ультразвуковые обследования беременной.

При выявлении олигогидрамниона следует прекратить прием препарата Рамизес Ком, если он не является жизненно важным для женщины. В зависимости от срока беременности могут быть полезными безнагрузочный тест (БНТ) и (или) определение профиля биофизических параметров (ПБП). Если безопасность для плода, как и ранее, сохраняется, то следует подумать о проведении нагрузочной пробы на родовые схватки (ПРС). И больным, и врачам следует знать, что олигогидрамнион может оставаться нераспознанным до тех пор, пока не сформируется необратимое поражение плода.

Необходимо строгое наблюдение за детьми с наличием in utero ингибиторов АПФ в анамнезе для выявления артериальной гипотензии, олигурии и гиперкалиемии. Если развивается олигурия, следует тщательно наблюдать за артериальным давлением и почечной перфузией. Может понадобиться обменная трансфузия или диализ как средство для уменьшения артериальной гипотензии и (или) восстановление нарушенной почечной функции. Однако имеющийся в наличии небольшой опыт по проведению этих процедур не сопровождался существенным клиническим результатом. Остается неизвестным, можно ли с помощью гемодиализа удалить из организма рамиприл и рамиприлат.

Поскольку применение препарата Рамизес Ком во время беременности может оказать вред плоду, который находится в стадии развития, или даже вызвать его смерть, следует посоветовать женщинам репродуктивного возраста, чтобы они немедленно сообщили врачу о наступлении беременности.

Данные исследований. Неизвестно, может ли экспозиция, относящаяся к I триместру беременности, повлиять на результат развития плода. Применение ингибиторов АПФ во время II и III триместров беременности связано с поражением плода и новорожденного, включая артериальную гипотензию, гипоплазию черепа новорожденного, анурию, обратимую или необратимую почечную недостаточность и смерть. Также зарегистрирован и олигогидрамнион, который, вероятно, развился вследствие ухудшения почечной функции плода олигогидрамнион в таких случаях сопровождался развитием контрактур конечностей плода, черепно-лицевых деформаций и гипоплазии легких. Были также зарегистрированы преждевременные роды и открытый артериальный проток, хотя неизвестно, обусловлены ли эти явления приемом ингибитора АПФ.

Кормление грудью. Препарат Рамизес Ком противопоказан во время кормления грудью. Количество рамиприла и гидрохлоротиазида, которое попадает в грудное молоко, является таким, что при применении терапевтических доз рамиприла и гидрохлоротиазида ребенок, который находится на грудном вскармливании, может подвергнуться их влиянию. Поскольку нет достаточных данных относительно применения рамиприла во время кормления грудью, желательно отдавать преимущество другим лекарственным средствам, применение которых во время лактации является более безопасным. Гидрохлоротиазид проникает в грудное молоко. Применение гидрохлоротиазида матерям, кормящим грудью, сопровождалось уменьшением или даже полным прекращением выработки молока. Могут возникать повышенная чувствительность к производным сульфонамида, гипокалиемия и ядерная желтуха. Поскольку применение обоих действующих веществ может приводить к тяжелым нежелательным эффектам у детей, которые находятся на грудном вскармливании, следует принять решение о прекращении или грудного вскармливания, или лечения, в зависимости от важности этой терапии для матери.

Дети

Препарат не рекомендуется применять детям (в возрасте до 18 лет), поскольку недостаточно данных относительно его эффективности и безопасности для таких пациентов.

Особенности применения

Особые группы пациентов

Пациенты, у которых существует высокий риск возникновения артериальной гипотензии.

Пациенты с повышенной активностью ренин-ангиотензин-альдостероновой системы. У пациентов с повышенной активностью ренин-ангиотензин-альдостероновой системы существует риск внезапного значительного снижения артериального давления и ухудшения функции почек вследствие угнетения АПФ. Это особенно касается случаев, когда ингибитор АПФ или сопутствующий диуретик назначается впервые или впервые повышают дозу. Повышение активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, требующее медицинского наблюдения, в том числе постоянного контроля артериального давления, можно ожидать, например, у пациентов:

с тяжелой артериальной гипертензией
с застойной сердечной недостаточностью
с гемодинамически значимой обструкцией путей притока или оттока крови из левого желудочка (например со стенозом аортального или митрального клапана)
с односторонним стенозом почечной артерии при наличии другой функционирующей почки
с выраженной или латентной нехваткой жидкости или электролитов (включая тех пациентов, которые получают диуретики)
с циррозом печени и/или асцитом
которым проводят обширные хирургические вмешательства или во время анестезии с применением препаратов, которые могут вызвать артериальную гипотензию.

Перед началом лечения, как правило, рекомендуется провести коррекцию дегидратации, гиповолемии или нехватки электролитов (однако у пациентов с сердечной недостаточностью такие корригирующие меры следует тщательно взвесить с точки зрения риска перенагрузки объемом).

Хирургическое вмешательство. Если это возможно, то лечение ингибиторами АПФ, такими как рамиприл, следует прекратить за 1 день до проведения хирургического вмешательства.

Пациенты, у которых существует риск возникновения сердечной или церебральной ишемии в случае острой артериальной гипотензии. В начальной фазе лечения пациент нуждается в тщательном медицинском наблюдении.

Первичный гиперальдостеронизм. Комбинация рамиприл + гидрохлоротиазид не является препаратом выбора при лечении первичного гиперальдостеронизма. Однако если рамиприл + гидрохлоротиазид применяют пациенту с первичным гиперальдостеронизмом, необходимо тщательно контролировать уровень калия в плазме крови.

Пациенты с заболеваниями печени. У пациентов с заболеваниями печени нарушения электролитного баланса, возникающие вследствие лечения диуретиками, такими как гидрохлоротиазид, могут привести к развитию печеночной энцефалопатии. При возникновении печеночной энцефалопатии лечение следует немедленно отменить.

Нарушения электролитного баланса. Как и у всех пациентов, получающих лечение диуретиками, необходимо регулярно, через соответствующие промежутки времени измерять уровень электролитов в плазме крови. Тиазиды, в том числе гидрохлоротиазид, могут вызывать нарушения водно-электролитного баланса (гипокалиемию, гипонатриемию и гипохлоремический алкалоз).

Может возникнуть диллюционная гипонатриемия. Низкие уровни натрия сначала могут быть бессимптомными, поэтому очень важным является регулярное определение его количества. У пациентов пожилого возраста и пациентов с циррозом печени такие анализы следует проводить значительно чаще.

Было продемонстровано, что тиазиды увеличивают выведение магния с мочой, что может привести к гипомагнезиемии.

Гиперкальциемия. Гидрохлоротиазид стимулирует реабсорбцию кальция в почках, что может привести к возникновению гиперкальциемии. Это может искажать результаты тестов, которые проводят с целью исследования функции паращитовидных желез.

Анафилактические реакции во время гипосенсибилизации. При применении ингибиторов АПФ вероятность возникновения и тяжесть анафилактических и анафилактоидных реакций на яд насекомых и другие аллергены увеличивается. Перед проведением гипосенсибилизации следует временно прекратить прием препарата Рамизес Ком.

Этнические отличия. Ингибиторы АПФ значительно чаще вызывают ангионевротический отек у пациентов негроидной расы, чем у представителей других рас. Как и при применении других ингибиторов АПФ, гипотензивное действие рамиприла может быть менее выражено у пациентов негроидной расы, нежели у представителей других рас. Это может быть обусловлено тем, что у чернокожих пациентов с артериальной гипертензией чаще наблюдается артериальная гипертензия с низкой активностью ренина.

Спортсмены. Гидрохлоротиазид может дать положительный результат при проведении допинг-теста.

Метаболические и эндокринные эффекты. Лечение тиазидами может вызвать нарушение толерантности к глюкозе. В некоторых случаях пациентам с сахарным диабетом может понадобиться коррекция дозы инсулина и пероральных гипогликемических средств. При лечении тиазидами латентная форма сахарного диабета может перерасти в манифестную.

Терапия тиазидными диуретиками может сопровождаться повышением уровней холестерина и триглицеридов. У некоторых больных применение тиазидных диуретиков может спровоцировать развитие гиперурикемии или острого приступа подагры.

Кашель. При применении ингибиторов АПФ сообщалось о возникновении кашля. Как правило, этот кашель является непродуктивным, длительным и исчезает после прекращения лечения. При дифференциальной диагностике кашля следует помнить о возможности возникновения кашля, вызванного ингибиторами АПФ.

Другие. У пациентов, независимо от наличия в анамнезе аллергии или бронхиальной астмы, могут возникать реакции повышенной чувствительности. Сообщалось о возможности обострения или активизации системной красной волчанки.

Синкопе. Если у пациента возникнет состояние синкопе, ему следует прекратить лечение и обратиться к врачу.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами

Некоторые побочные эффекты (например симптомы снижения артериального давления, такие как головокружение) могут нарушать способность пациента к концентрации внимания и скорость его реакции. Это особенно касается начала лечения или перехода на применение других препаратов.

В течение нескольких часов после приема первой дозы или дальнейшего повышения дозы нежелательно управлять транспортным средством или работать с другими механизмами.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий

Противопоказанные комбинации.

Комбинации, требующие особой осторожности.

Антигипертензивные лекарственные средства (например диуретики) и другие действующие вещества, которые могут снижать артериальное давление (например нитраты, трициклические антидепрессанты, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, т

Рамізес

Источник

Состав

діючі речовини: ramipril, hydrochlorothiazide;

1 таблетка містить раміприлу 5 мг і гідрохлоротіазиду 25 мг або раміприлу 2,5 мг і гідрохлоротіазиду 12,5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна 102, кросповідон, гіпромелоза, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ). Код АТС C09B A05

Фармакологічні властивості

Механізм дії.

Раміприл. Раміприлат, активний метаболіт проліків-раміприлу, є інгібітором ферменту дипептидилкарбоксипептидази І (також відомий як ангіотензинперетворювальний фермент, або кіназа ІІ). У плазмі крові та тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину І на ангіотензин ІІ, активну судинозвужувальну речовину, та розщеплення брадикініну, який є активним вазодилататором. Зменшення утворення ангіотензину II і пригнічення розщеплення брадикініну призводять до розширення судин.

Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат спричинює зменшення секреції альдостерону. У пацієнтів негроїдної раси (афро-карибського походження) з артеріальною гіпертензією (популяція, для якої, як правило, характерний низький рівень активності реніну) реакція на монотерапію інгібіторами АПФ в середньому була менш вираженою, ніж у пацієнтів, які є представниками інших рас.

Гідрохлоротіазид. Гідрохлоротіазид – це тіазидний діуретик. Що стосується тіазидних діуретиків, то механізм їх антигіпертензивної дії поки що остаточно не з’ясований. Вони пригнічують реабсорбцію іонів натрію та хлору в дистальних канальцях. Посилена ниркова екскреція цих іонів супроводжується збільшенням сечоутворення (внаслідок осмотичного зв’язування води). Виведення калію та магнію також збільшується, тоді як виведення сечової кислоти зменшується. Можливі механізми гіпотензивної дії гідрохлоротіазиду полягають у зміні натрієвого балансу, зменшенні об’єму позаклітинної рідини і плазми, зміні опору ниркових судин або зниженні реакцій на норадреналін та ангіотензин II.

Фармакодинаміка.

Раміприл. Застосування раміприлу призводить до значного зниження периферичного артеріального опору. Як правило, значних змін ниркового плазмотоку або швидкості клубочкової фільтрації не відбувається. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією призначення раміприлу призводить до зниження артеріального тиску як в горизонтальному, так і у вертикальному положенні, що не супроводжується компенсаторним підвищенням частоти серцевих скорочень.

У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект настає приблизно через 1-2 години після перорального прийому разової дози препарату. Максимальний ефект після перорального прийому разової дози зазвичай настає через 3-6 годин. Антигіпертензивний ефект після прийому разової дози зазвичай зберігається протягом 24 годин.

При тривалому лікуванні із застосуванням раміприлу максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 3-4 тижні. Доведено, що при довготривалій терапії антигіпертензивний ефект зберігається протягом 2 років.

Раптове припинення прийому раміприлу не спричиняє швидкого та надмірного підвищення артеріального тиску (феномен рикошету).

Гідрохлоротіазид. Що стосується гідрохлоротіазиду, то початок діуретичного ефекту настає приблизно через 2 години і триває протягом 6-12 годин, а максимальний ефект досягається через 4 години.

Антигіпертензивний ефект настає через 3-4 дні лікування і може тривати протягом 1 тижня після завершення лікування.

Антигіпертензивний ефект супроводжується незначним збільшенням швидкості клубочкової фільтрації, судинного опору ниркового русла та активності реніну в плазмі.

Одночасне застосування раміприлу та гідрохлоротіазиду. Застосування цієї комбінації призводить до більш значного зниження артеріального тиску, ніж застосування кожної з діючих речовин окремо. Одночасне застосування рампірилу та гідрохлоротіазиду зменшує втрату калію, яка супроводжує діуретичний ефект, імовірно, внаслідок пригнічення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Комбінування інгібітору АПФ з тіазидним діуретиком спричинює синергічний ефект, а також зменшує ризик виникнення гіпокаліємії, спричиненої застосуванням самого діуретика.

Фармакокінетика.

Раміприл.

Всмоктування. Після перорального прийому раміприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація раміприлу у плазмі крові досягається протягом 1 години. Всмоктування становить щонайменше 56 %, і на нього суттєво не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального прийому препарату у дозі 2,5 мг і 5 мг становить 45 %.

Максимальні концентрації у плазмі крові раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягаються через 2-4 години після прийому раміприлу. Після застосування звичайних доз раміприлу 1 раз на добу рівноважна концентрація раміприлату у плазмі крові досягається приблизно через 4 дні лікування.

Розподіл. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 73 % для раміприлу та 56 % для раміприлату.

Метаболізм. Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату та до дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти і глюкуронідів раміприлу і раміприлату.

Виведення. Виведення метаболітів відбувається переважно шляхом ниркової екскреції. Зниження концентрації раміприлату у плазмі крові є багатофазним. Через потужне насичувальне зв’язування з АПФ і повільну дисоціацію зі зв’язку з ферментом раміприлат має пролонговану термінальну фазу виведення при дуже низьких концентраціях у плазмі крові. Ефективний період напіввиведення раміприлу після прийому повторних доз 5-10 мг раміприлу 1 раз на добу становить 13-17 годин і довший при застосуванні нижчих доз (1,25-2,5 мг). Різниця зумовлена тим, що здатність ферменту до зв’язування з раміприлатом є насичувальною. Після перорального прийому разової дози раміприлу ані раміприл, ані його метаболіт не виявлялися у грудному молоці. Проте невідомо, який ефект має прийом повторних доз.

Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів із порушенням функції нирок ниркова екскреція раміприлату знижена, а нирковий кліренс раміприлату пропорційний кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрації раміприлату у плазмі, яка знижується повільніше, ніж в осіб із нормальною функцією нирок.

Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів з порушенням функції печінки перетворення раміприлу на раміприлат відбувається повільніше через зниження активності печінкових естераз. У таких пацієнтів спостерігається збільшення рівнів раміприлу у плазмі крові. Втім максимальні концентрації раміприлату у плазмі крові цих пацієнтів не відрізнялися від таких в осіб із нормальною функцією печінки.

Гідрохлоротіазид.

Всмоктування. Після перорального прийому зі шлунково-кишкового тракту всмоктується 70 % гідрохлоротіазиду. Максимальні концентрації гідрохлоротіазиду у плазмі крові досягаються протягом 1,5-5 годин.

Розподіл. Для гідрохлоротіазиду зв’язування з білками плазми крові становить близько 40 %.

Метаболізм. Гідрохлоротіазид метаболізується у печінці у дуже незначних кількостях.

Виведення. Гідрохлоротіазид виводиться нирками практично повністю (> 95 %) у незміненому вигляді; 50-70 % разової дози виводиться впродовж 24 годин. Період напіввиведення становить 5-6 годин.

Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів із порушенням функції нирок ниркова екскреція гідрохлоротіазиду знижена, а нирковий кліренс гідрохлоротіазиду пропорційний кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрації гідрохлоротіазиду у плазмі, яка знижується повільніше, ніж в осіб зі здоровими нирками.

Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів з цирозом печінки фармакокінетика гідрохлоротіазиду не зазнає суттєвих змін.

Не проводилося жодних досліджень фармакокінетики гідрохлоротіазиду у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Раміприл та гідрохлоротіазид. Одночасне застосування раміприлу та гідрохлоротіазиду не випливало на їхню біодоступність. Комбінований препарат може вважатися біоеквівалентним до препаратів, які містять окремі діючі речовини.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки 5 мг/25 мг: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми з плоскою поверхнею з рискою та фаскою;

таблетки 2,5 мг/12,5 мг: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми з двоопуклою поверхнею з рискою або таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми з плоскою поверхнею з рискою та фаскою.

Показания

Лікування есенціальної гіпертензії у хворих, яким рекомендована комбінована терапія (раміприл та гідрохлоротіазид).

Противопоказания

Підвищена чутливість до раміприлу або до інших інгібіторів АПФ, гідрохлоротіазиду, інших тіазидних діуретиків, сульфонамідів або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату.

Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку (спадкового, ідіопатичного чи раніше перенесеного на тлі застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ).

Застосування методів екстракорпоральної терапії, в результаті чого відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Двосторонній стеноз ниркових артерій або односторонній стеноз ниркової артерії при наявності єдиної функціонуючої нирки.

Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) у пацієнтів, яким не проводиться гемодіаліз, анурія.

Клінічно значущі порушення електролітного балансу, перебіг яких може погіршуватися під час лікування препаратом (див. розділ «Особливості застосування»).

Тяжке порушення функції печінки, печінкова енцефалопатія, холестаз.

Способ применения и дозы

Для перорального застосування.

Препарат рекомендується приймати 1 раз на добу в один і той самий час, бажано вранці.

Препарат можна приймати до, під час та після їди, оскільки прийом їжі не впливає на біодоступність препарату (див. розділ «Фармакокінетика»). Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою. Їх не можна розжовувати або подрібнювати.

Дорослі. Дозу слід корегувати індивідуально, залежно від ступеня тяжкості артеріальної гіпертензії та наявності інших супутніх факторів ризику. Застосування фіксованої комбінації раміприлу та гідрохлоротіазиду, як правило, рекомендується лише після титрування доз кожного з її окремих компонентів.

Починають лікування з найнижчої можливої дози. За необхідності дозу можна поступово збільшувати до досягнення цільового показника артеріального тиску. Максимальна допустима доза становить 10 мг раміприлу та 50 мг гідрохлоротіазиду на добу.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти, які отримують діуретики. Рекомендується виявляти обережність, оскільки у пацієнтів, які отримують діуретики, на початку лікування препаратом може виникати артеріальна гіпотензія. Перед тим як почати лікування препаратом, слід зменшити дозу діуретика або припинити його застосування.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Через наявність гідрохлоротіазидного компонента препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з порушенням функції нирок можуть бути показані нижчі дози препарату. Пацієнтів із кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв слід лікувати лише із застосуванням найнижчої дози фіксованої комбінації раміприлу/гідрохлоротіазиду після монотерапії раміприлом. Максимальна допустима добова доза становить 5 мг раміприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду.

Пацієнти з порушенням функції печінки. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки лікування препаратом слід розпочинати винятково під ретельним медичним наглядом. Максимальна добова доза у таких випадках становить 2,5 мг раміприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду. Препарат протипоказаний у випадках тяжкого порушення функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти літнього віку. Початкова доза повинна бути нижчою, а подальше титрування дози слід здійснювати більш поступово з огляду на вищу ймовірність виникнення побічних реакцій.

Побочные реакции

Профіль безпеки препарату Рамізес® Ком містить дані про побічні ефекти, які виникають внаслідок артеріальної гіпотензії та/або зменшення ОЦК внаслідок збільшення діурезу. Діюча речовина раміприл може спричинити постійний кашель, тоді як діюча речовина гідрохлоротіазид може порушувати метаболізм глюкози, жирів та сечової кислоти. Обидві речовини чинять необоротну дію на рівень калію у плазмі крові. До тяжких побічних реакцій належать ангіоневротичний набряк або анафілактоїдні реакції, порушення функції печінки або нирок, панкреатит, тяжкі реакції з боку шкіри та нейтропенія/агранулоцитоз.

Частота виникнення побічних ефектів класифікується таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1 000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000); дуже рідко (< 1/10 000); невідомо (не може бути розрахована за наявними даними). У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня їх серйозності.

Класи систем органів	Часто	Нечасто	Дуже рідко	Невідомо
З боку серцево-судинної системи		Ішемія міокарда, включаючи стено-кардію; тахікардія; аритмія; відчуття посиленого серце-биття; периферичні набряки; артеріаль-на гіпотензія, орто-статична гіпотензія, синкопе, припливи жару		Інфаркт міокарда; тромбоз внаслідок значного зменшення ОЦК, судинний сте-ноз, гіпоперфузія, синдром Рейно, васкуліт
З боку крові та лімфатичної системи		Зменшення кіль-кості лейкоцитів, зменшення кіль-кості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, гемолі-тична анемія, зни-ження кількості тромбоцитів		Пригнічення функції кісткового мозку; нейтропенія, в тому числі агранулоцитоз, панцитопенія, еозинофілія; гемоконцентрація у випадку затримки рідини
З боку нервової системи	Головний біль, запаморочення	Парестезія, тремор, порушення рівноваги, відчуття печіння, дисгевзія, агевзія		Церебральна ішемія, у тому числі ішемічний інсульт і транзиторна ішемічна атака; порушення психомоторних функцій, паросмія
З боку органів зору		Порушення зору, включаючи нечіткість зору, кон’юнктивіт		Ксантопсія, зменшення сльозовиділення внаслідок дії гідро-хлоротіазиду
З боку органів слуху та лабіринту		Дзвін у вухах		Порушення слуху
З боку дихальної системи	Непродуктивний подразнюючий кашель, бронхіт	Синусит, задишка, закладеність носа		Бронхоспазм, у тому числі загострення брон-хіальної астми; алергічний альве-оліт; некардіоген-ний набряк легень внаслідок дії гідрохлоротіазиду
З боку травного тракту		Запальні явища у шлунково-кишково-му тракті, розлади травлення, біль у животі, диспепсія, гастрит, нудота, запор, гінгівіт внаслідок дії гідро-хлоротіазиду	Блювання, афтозний стоматит, глосит, діарея, сухість у роті	Панкреатит (у поодиноких випад-ках повідомлялося про летальні наслід-ки при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлун-кової залози, ангіо-невротичний набряк тонкого кишечнику, сіалоаденіт внаслідок дії гідрохлоротіазиду
З боку нирок і сечовивідних шляхів		Порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність; збільшення сечоутворення; підвищення рівня сечовини у крові та креатиніну		Погіршення перебігу фонової протеїнурії, інтерстиціальний нефрит внаслідок дії гідрохлоротіазиду
З боку шкіри та її похідних		Ангіоневротичний набряк; у дуже виняткових випад-ках – порушення прохідності дихальних шляхів внаслідок ангіонев-ротичного набряку, яке може мати летальний наслі-док; псоріатичний дерматит; гіпергідроз; екзантема, зокрема макулопапульозна; свербіж; алопеція		Синдром Стівенса-Джонсона, мульти-формна еритема, загострення перебі-гу псоріазу, ексфо-ліативний дерматит, фоточутливість, оніхолізис, пемфі-гоїдна або ліхе-ноїдна екзантема або енантема, кропив’янка, сис-темний червоний вовчак внаслідок дії гідрохлоротіазиду
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини		Міалгія		Артралгія, м’язові спазми, м’язова слабкість, м’язово-скелетна скутість, тетанічні судоми внаслідок дії гідро-хлоротіазиду
Метаболічні та аліментарні розлади	Декомпенсація цукрового діабету, зменшення толерантності до глюкози, підвищення рівня глюкози у крові, підвищення рівня сечової кислоти, загострення подаг-ри, збільшення рівня холестерину та/або тригліце-ридів внаслідок дії гідрохлоротіазиду	Анорексія, зниження апетиту, зменшення рівня калію		Зниження рівня натрію у плазмі, глюкозурія, метабо-лічний алкалоз, гіпохлоремія, гіпо-магніємія, гіперкальціємія, дегідратація внаслідок дії гідро-хлоротіазиду
Порушення загального стану	Втома, астенія	Біль у грудях, пірексія
З боку імунної системи				Анафілактичні або анафілактоїдні реакції на раміприл чи анафілактичні реакції на гідрохлоротіазид, підвищення рівня антинуклеарних антитіл
З боку печінки та жовчовивідних шляхів		Холестатичний або цитолітичний гепатит (у дуже виняткових випад-ках – з летальним наслідком), підви-щення рівня печін-кових ферментів і/або кон’югатів білірубіну, кальку-льозний холецистит внаслідок дії гідрохлоротіазиду		Гостра печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, пошкодження печінкових клітин
Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз		Транзиторна еректильна імпотенція		Зниження лібідо, гінекомастія
Розлади з боку психіки		Зниження настрою, апатія, тривожність, нервовість, пору-шення сну, вклю-чаючи сонливість		Сплутаність свідомості, порушення уваги

Передозировка

Симптомами передозування інгібіторів АПФ є надмірна периферична вазодилатація (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардія, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, порушення серцевого ритму, порушення свідомості, в тому числі кома, епілептичні напади, парез та паралітична кишкова непрохідність.

Передозування гідрохлоротіазиду може призвести до гострої затримки сечі у пацієнтів, схильних до цього (наприклад у пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози).

Необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнта.

Лікування симптоматичне та підтримуюче. До лікувальних заходів належать первинна детоксикація (промивання шлунка, введення адсорбентів), а також заходи, спрямовані на відновлення стабільної гемодинаміки, в тому числі введення агоністів альфа-1 адренорецепторів або ангіотензину ІІ (ангіотензинаміду). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться шляхом гемодіалізу. Виведення з організму тіазидних сечогінних засобів за допомогою діалізу незначне.

Якщо все ж таки передбачається проведення діалізу або гемофільтрації, слід зважати на небезпеку розвитку анафілактоїдних реакцій при застосуванні високопроточних мембран (див. розділ «Особливості застосування»).

Применение в период беременности или кормления грудью

Вагітність. Інгібітори АПФ можуть викликати захворювання і смерть плода та новонародженного, якщо їх призначають вагітним жінкам. Декілька десятків випадків у різних країнах були описані в літературі. При діагностуванні вагітності застосування препарату Рамізес® Ком слід припинити якомога швидше.

У поодиноких випадках (менше 1 на кожну тисячу вагітностей), коли немає альтернативи для терапії інгібітором АПФ, вагітну слід інформувати про можливе заподіяння шкоди плоду. Для оцінки розвитку плода, стану та об’єму амніотичної рідини необхідно проводити серійні ультразвукові обстеження вагітної.

При виявленні олігогідрамніону слід припинити прийом препарату Рамізес® Ком, якщо він не є життєво важливим для жінки. Залежно від терміну вагітності можуть бути корисними безнавантажувальний тест (БНТ) і (або) визначення профілю біофізичних параметрів (ПБП). Якщо безпека для плода, як і раніше, зберігаєтся, то слід подумати про проведення навантажувальної проби на родові перейми (ПРП). І хворим, і лікарям слід знати, що олігогідрамніон може залишатися нерозпізнаним доти, доки не сформується необоротне ураження плода.

Необхідний суворий нагляд за дітьми з наявністю in utero інгібіторів АПФ в анамнезі для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Якщо розвивається олігурія, слід ретельно стежити за артеріальним тиском та нирковою перфузією. Може знадобитися обмінна трансфузія або діаліз як засіб для зменшення артеріальної гіпотензії та (або) відновлення порушеної ниркової функції. Проте наявний невеликий досвід з проведення цих процедур не супроводжувався суттєвим клінічним результатом. Залишається невідомим, чи можна за допомогою гемодіалізу видалити з організму раміприл і раміприлат.

Оскільки застосування препарату Рамізес® Ком під час вагітності може заподіяти шкоду плоду, який розвивається, або навіть спричинити його смерть, слід порадити жінкам репродуктивного віку, щоб вони негайно повідомили лікаря про настання вагітності.

Дані досліджень. Невідомо, чи може експозиція, що відноситься до I триместру вагітності, вплинути на результат розвитку плода. Застосування інгібіторів АПФ під час II і III триместрів вагітності пов’язане з ураженням плода і новонародженого, включаючи артеріальну гіпотензію, гіпоплазію черепа новонародженого, анурію, оборотну або необоротну ниркову недостатність і смерть. Також зареєстрований і олігогідрамніон, який, ймовірно, розвинувся внаслідок погіршення ниркової функції плода; олігогідрамніон у таких випадках супроводжувався розвитком контрактур кінцівок плода, черепно-лицьових деформацій та гіпоплазії легенів. Були також зареєстровані передчасні пологи та відкрита артеріальна протока, хоча не відомо, чи обумовлені ці явища прийомом інгібітору АПФ.

Годування груддю. Препарат Рамізес® Ком протипоказаний під час годування груддю. Кількість раміприлу та гідрохлоротіазиду, що потрапляє у грудне молоко, є такою, що при застосуванні терапевтичних доз раміприлу та гідрохлоротіазиду дитина, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, може зазнати їх впливу. Оскільки немає належних даних стосовно застосування раміприлу під час годування груддю, бажано надавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких під час лактації є більш безпечним. Гідрохлоротіазид проникає у грудне молоко. Застосування гідрохлоротіазиду матерям, які годують груддю, супроводжувалося зменшенням або навіть повним припиненням вироблення молока. Можуть виникати підвищена чутливість до похідних сульфонаміду, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця. Оскільки застосування обох діючих речовин може призводити до тяжких небажаних ефектів у дітей, які знаходяться на грудному вигодовуванні, слід прийняти рішення про припинення або грудного вигодовування, або лікування, залежно від важливості цієї терапії для матері.

Діти

Препарат не рекомендується застосовувати дітям (віком до 18 років), оскільки недостатньо даних стосовно його ефективності та безпечності для таких пацієнтів.

Особливості застосування

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти, у яких існує високий ризик виникнення артеріальної гіпотензії.

Пацієнти з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У пацієнтів з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи існує ризик раптового значного зниження артеріального тиску та погіршення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ. Це особливо стосується випадків, коли інгібітор АПФ або супутній діуретик призначається вперше або вперше підвищують дозу. Підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яке потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів:

з тяжкою артеріальною гіпертензією;
з застійною серцевою недостатністю;
з гемодинамічно значущою обструкцією шляхів притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад зі стенозом аортального або мітрального клапана);
з однобічним стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуючої нирки;
з вираженою або латентною нестачею рідини або електролітів (включаючи тих пацієнтів, які отримують діуретики);
із цирозом печінки та/або асцитом;
яким проводять обширні хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням препаратів, що можуть спричинити артеріальну гіпотензію.

Перед початком лікування, як правило, рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів (однак щодо пацієнтів із серцевою недостатністю такі корегуючі заходи слід ретельно зважити з точки зору ризику перевантаження об’ємом).

Хірургічне втручання. Якщо це можливо, то лікування інгібіторами АПФ, такими як раміприл, слід припинити за 1 день до проведення хірургічного втручання.

Пацієнти, у яких існує ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у випадку гострої артеріальної гіпотензії. У початковій фазі лікування пацієнт потребує ретельного медичного нагляду.

Первинний гіперальдостеронізм. Комбінація раміприл + гідрохлоротіазид не є препаратом вибору при лікуванні первинного гіперальдостеронізму. Проте якщо раміприл + гідрохлоротіазид застосовують пацієнту з первинним гіперальдостеронізмом, необхідно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.

Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Пацієнти з захворюваннями печінки. У пацієнтів із захворюваннями печінки порушення електролітного балансу, що виникають внаслідок лікування діуретиками, такими як гідрохлоротіазид, можуть призвести до розвитку печінкової енцефалопатії.

У випадку виникнення печінкової енцефалопатії лікування слід негайно відмінити.

Контроль функції нирок. Функцію нирок потрібно контролювати до і під час проведення лікування та відповідним чином коригувати дозу, особливо у перші тижні лікування. Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози») потребують особливо ретельного контролю. Існує ризик погіршення ниркової функції, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки.

Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів із захворюванням нирок тіазиди можуть спровокувати раптову появу уремії. У пацієнтів із порушенням функції нирок можуть виникати кумулятивні ефекти діючих речовин. Якщо прогресування ниркової дисфункції стає очевидним, на що вказує збільшення кількості залишкового азоту, то слід ретельно зважити рішення стосовно продовження лікування. Слід розглянути можливість припинення лікування діуретиком (див. розділ «Протипоказання»).

Порушення електролітного балансу. Як і в усіх пацієнтів, які отримують лікування діуретиками, необхідно регулярно через відповідні проміжки часу вимірювати рівень електролітів у плазмі крові. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, можуть спричинити порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз).

Хоча при застосуванні тіазидних діуретиків може розвиватися гіпокаліємія, одночасне застосування раміприлу може зменшити гіпокаліємію, спричинену діуретиком. Ризик виникнення гіпокаліємії є найвищим у пацієнтів з цирозом печінки, пацієнтів зі збільшеним діурезом, пацієнтів, які отримують недостатню кількість електролітів, а також у пацієнтів, які одночасно отримують лікування кортикостероїдами та АКТГ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Упродовж першого тижня лікування слід визначити початкові рівні калію у плазмі крові. При виявленні знижених рівнів калію необхідно провести корекцію.

Може виникнути дилюційна гіпонатріємія. Низькі рівні натрію спочатку можуть бути безсимптомними, тому дуже важливим є регулярне визначення його кількості. У пацієнтів літнього віку та пацієнтів з цирозом печінки такі аналізи слід проводити значно частіше.

Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення магнію з сечею, що може призвести до гіпомагнезіємії.

Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалося виникнення гіперкаліємії. До групи ризику виникнення гіперкаліємії належать пацієнти з нирковою недостатністю, особи літнього віку (віком від 70 років), пацієнти з нелікованим або неналежно контрольованим цукровим діабетом або ті, хто приймає солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію у плазмі крові, або пацієнти із такими станами, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація або метаболічний ацидоз. Якщо показано одночасне застосування зазначених вище препаратів, рекомендується регулярно контролювати рівень калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Гіперкальціємія. Гідрохлоротіазид стимулює реабсорбцію кальцію у нирках, що може призвести до виникнення гіперкальціємії. Це може спотворювати результати тестів, які проводять з метою дослідження функції паращитовидних залоз.

Ангіоневротичний набряк. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення ангіоневротичного набряку лікування препаратом Рамізес® Ком слід негайно припинити та розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом протягом принаймні 12-24 годин і може бути виписаний тільки після повного зникнення симптомів.

У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як Рамізес® Ком, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них).

Анафілактичні реакції під час гіпосенсибілізації. При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням гіпосенсибілізації слід тимчасово припинити прийом препарату Рамізес® Ком.

Нейтропенія/агранулоцитоз. Випадки нейтропенії/агранулоцитозу спостерігалися рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові. Більш частий контроль бажано проводити на початку лікування та за пацієнтами з порушеною функцією нирок, пацієнтами із супутнім колагенозом (наприклад системним червоним вовчаком або склеродермією) та за тими, хто одночасно приймає інші лікарські засоби, що можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ значно частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як при застосуванні інших інгібіторів АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Це може бути обумовлено тим, що у чорношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.

Спортсмени. Гідрохлоротіазид може дати позитивний результат при проведенні допінг-тесту.

Метаболічні та ендокринні ефекти. Лікування тіазидами може спричинити порушення толерантності до глюкози. У деяких випадках пацієнтам з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. При лікуванні тіазидами латентна форма цукрового діабету може перерости у маніфестну.

Терапія тіазидними діуретиками може супроводжуватися підвищенням рівнів холестерину та тригліцеридів. У деяких хворих застосування тіазидних діуретиків може спровокувати розвиток гіперурикемії або гострого нападу подагри.

Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Як правило, цей кашель є непродуктивним, тривалим і зникає після припинення лікування. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам’ятати при можливість виникнення кашлю, спричиненого інгібіторами АПФ.

Інші. У пацієнтів, незалежно від наявності в анамнезі алергії або бронхіальної астми, можуть виникати реакції підвищеної чутливості. Повідомлялося про можливість загострення або активізації системного червоного вовчака.

Синкопе. Якщо у пацієнта виникає стан синкопе, йому слід припинити лікування та звернутися до лікаря.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції. Це особливо стосується початку лікування або переходу на застосування інших препаратів.

Протягом кількох годин після прийому першої дози або подальшого підвищення дози не бажано керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Протипоказані комбінації.

Методи екстракорпоральної терапії, в результаті чого відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із використанням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад мембран з поліакрилонітрилу) і аферез ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату – з огляду на підвищений ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). Якщо таке лікування необхідне, слід розглянути питання про використання іншого типу діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензивних засобів.

Комбінації, що потребують особливої обережності.

Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин). Може виникнути гіперкаліємія, тому потрібно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.

Антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад діуретики) та інші діючі речовини, які можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Можливе збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Спосіб застосування та дози» стосовно діуретиків).

Вазопресорні симпатоміметики та інші діючі речовини (наприклад епінефрин), які можуть зменшити антигіпертензивний ефект раміприлу. Рекомендується регулярно контролювати артеріальний тиск.

Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, що можуть спричинити зміни картини крові. Підвищена ймовірність виникнення гематологічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).

Солі літію. Оскільки інгібітори АПФ здатні зменшити екскрецію літію, це може призвести до збільшення токсичності літію. Необхідно регулярно контролювати рівень літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків може підвищуватися ризик виникнення токсичності літію та збільшуватися вже підвищений ризик виникнення токсичності літію, спричинений застосуванням інгібіторів АПФ. Тому не рекомендується одночасно застосовувати комбінацію раміприл/гідрохлоротіазид та літій.

Протидіабетичні засоби, включаючи інсулін. Можуть виникнути гіпоглікемічні реакції. Гідрохлоротіазид може послаблювати дію протидіабетичних препаратів. Тому на початку одночасного застосування цих препаратів необхідно особливо ретельно контролювати рівень глюкози у крові.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і ацетилсаліцилова кислота. Очікується зниження антигіпертензивного ефекту препарату Рамізес® Ком. Більше того, одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗП може супроводжуватися підвищеним ризиком порушення функції нирок та збільшенням рівня калію у крові.

Пероральні антикоагулянти. При одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом антикоагулянтний ефект може послаблюватися.

Кортикостероїди, АКТГ, амфотерицин В, карбеноксолон, вживання великої кількості локриці, проносні засоби (при тривалому застосуванні) та інші калійуретичні препарати або діючі речовини, які зменшують кількість калію у плазмі крові. Підвищений ризик виникнення гіпокаліємії.

Препарати наперстянки, діючі речовини, що здатні збільшувати тривалість інтервалу QT, антиаритмічні засоби. При наявності порушень електролітного балансу (наприклад гіпокаліємії, гіпомагніємії) проаритмічні ефекти можуть посилюватися, а антиаритмічні ефекти − послаблюватися.

Метилдофа. Можливий гемодіаліз.

Холестирамін або інші іонообмінні смоли, які застосовують внутрішньо. Порушення абсорбції гідрохлоротіазиду. Сульфонамідні діуретики слід приймати щонайменше за 1 годину до або через 4-6 годин після застосування цих препаратів.

Курареподібні м’язові релаксанти. Можливе посилення та збільшення тривалості дії м’язових релаксантів.

Солі кальцію та препарати, що збільшують рівень кальцію у плазмі крові. При одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом можна очікувати збільшення концентрацій кальцію у плазмі крові, тому необхідно ретельно контролювати рівень кальцію у плазмі.

Карбамазепін. Існує ризик виникнення гіпонатріємії внаслідок посилення ефекту гідрохлоротіазиду.

Контрастні речовини, що містять йод. У випадку дегідратації, спричиненої застосуванням діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо у випадку, коли вводяться значні дози контрастної речовини, що містить йод.

Пеніцилін. Екскреція гідрохлоротіазиду відбувається у дистальних канальцях нефрону, через що екскреція пеніциліну знижується.

Хінін. Гідрохлоротіазид зменшує екскрецію хініну.

Условия хранения

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності

2 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери в пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Источник

Рамизес

Рамизес

Форма выпуска

Показания

Применение

Противопоказания

Побочные действия

Взаимодействие

Аналоги. Почему Рамизес лучше своих аналогов?

Где можно купить таблетки Рамизес?

Популярные вопросы про Рамизес

Для чего принимают Рамизес?

Как быстро действует Рамизес?

Чем можно заменить Рамизес?

Сколько стоит лекарство Рамизес?

Обратите внимание!

Рамизес: инструкции

Рамизес цена в Аптеке 911

Описание

Инструкция — Рамизес табл.5мг №30

Бренд

Страна происхождения

Состав

Лекарственная форма

Действующее вещество

Фармакодинамика

Фармакокинетика

Показания

Противопоказания

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

Способы применения

Передозировка

Побочные действия

Особые условия

Особые условия хранения

Синоним

Описание

Рамизес Ком (Ramizes Com) инструкция по применению

Состав

Показания

Противопоказания

Способ применения и дозы

Побочные реакции

Передозировка

Применение в период беременности или кормления грудью

Условия хранения

А вот и еще наши интересные статьи: